2026 m. rugpjūčio 6 d., iškilmingai švenčiant mūsų Viešpaties, Dievo ir Gelbėtojo Jėzaus Kristaus Atsimainymą, Jo Ekscelencija Tamiso vyskupas Panaretas, Visuotinio patriarchato egzarchas Lietuvoje, vadovavo Dieviškajai Liturgijai Šv. didžiosios kankinės Barboros koplyčioje Vilniuje. Kartu tarnavo arkikunigas kun. Vladimiras Seliavko ir kunigas kun. Gintaras Sungaila.
Savo pamoksle vyskupas pabrėžė, kad kiekvieną kartą, kai Bažnyčia švenčia Viešpaties Atsimainymą, tikintieji dvasiškai persikelia ant Taboro kalno, kur šventieji apaštalai Petras, Jokūbas ir Jonas buvo pagerbti malone regėti dieviškąją Kristaus šlovę.
Jis taip pat pabrėžė, kad dalyvaudami Šventojoje Eucharistijoje ir priimdami Švenčiausiuosius Slėpinius mes priimame patį Kristų ir nesukurtąją Jo malonės šviesą. Ši šviesa apšviečia, sustiprina ir perkeičia vidinį žmogų. Todėl Atsimainymo šventė nėra vien nuostabaus praeities įvykio prisiminimas, bet nuolatinis kvietimas kiekvienam žmogui atverti savo širdį dieviškosios malonės veikimui ir eiti šventėjimo keliu.
Viešpaties Atsimainymas priskiriamas dvylikai didžiųjų Ortodoksų Bažnyčios švenčių. Jis skirtas Evangelijoje aprašytam įvykiui, kai Kristus ant Taboro kalno trims savo mokiniams apreiškė savo dieviškąją šlovę. Jo veidas sužibo „kaip saulė“, drabužiai tapo „balti kaip šviesa“, o iš šviesaus debesies pasigirdo Dievo Tėvo balsas: „Šitas yra mano mylimasis Sūnus, kuriuo aš gėriuosi. Klausykite Jo!“ (Mt 17, 5).
Kristaus Atsimainymas atskleidžia aukščiausią žmogaus paskirtį: nuolat būti perkeičiamam Dievo malonės, gyvenant Kristuje, ir tapti Jo nesukurtosios šviesos bei Karalystės dalininku.
Šventės troparas iškalbingai skelbia:
„Atsimainei ant kalno Kristau Dieve,/ parodydamas Savo šlovę mokiniams./ Kiek pajėgė jie Šviesą priėmė/ o dabar ir mes meldžiame Dievo Gimdytojos užtariami:/ „Teapšviečia Tavo Amžinoji Šviesa ir mus, nusidėjėlius.“/ Šviesos Davėjau, garbė Tau!“
IN ENGLISH [show]
On 6 August 2026, during the solemn celebration of the Transfiguration of our Lord, God and Saviour Jesus Christ, His Grace Bishop Panaretos of Tamisos, Patriarchal Exarch of Lithuania, presided over the Divine Liturgy at the Chapel of the Holy Great Martyr Barbara in Vilnius. Concelebrating with him were Protopresbyter Fr Vladimir Seliavko and Presbyter Fr Gintaras Sungaila.
In his homily, His Grace emphasised that whenever the Church celebrates the Transfiguration of the Lord, the faithful are spiritually transported to Mount Tabor, where the Holy Apostles Peter, James and John were granted the grace of becoming witnesses to the divine glory of Christ.
He further stressed that through our participation in the Holy Eucharist and reception of the Immaculate Mysteries, we receive Christ Himself and the uncreated light of His grace. This light illuminates, strengthens and transforms the inner person. Thus, the Feast of the Transfiguration is not merely the remembrance of a wondrous event of the past, but a constant invitation to every person to open their heart to the action of divine grace and to walk the path of sanctification.
The Transfiguration of the Lord is counted among the Twelve Great Feasts of the Orthodox Church and is dedicated to the Gospel event in which Christ revealed His divine glory to His three disciples on Mount Tabor. His face shone “like the sun”, His garments became “white as light”, and from the luminous cloud the voice of God the Father was heard: “This is My beloved Son, in whom I am well pleased. Hear Him!” (Mt 17:5).
The Transfiguration of Christ reveals the highest destiny of the human person: to be continually transformed by the grace of God through life in Christ and to become a partaker of His uncreated light and His Kingdom.
The apolytikion of the feast proclaims:
“You were transfigured on the mountain, O Christ our God, showing Your disciples Your glory as far as they could bear it. Let Your everlasting light shine upon us sinners also, through the intercessions of the Theotokos. O Giver of Light, glory to You.”
ΣΤΑ ΕΛΛΗΝΙΚΑ [εμφάνιση]
Στις 6 Αυγούστου 2026, κατά την πανηγυρική εορτή της Μεταμορφώσεως του Κυρίου, Θεού και Σωτήρος ημών Ιησού Χριστού, ο Θεοφιλέστατος Επίσκοπος Ταμισού κ. Πανάρετος, Πατριαρχικός Έξαρχος Λιθουανίας, προεξήρχε της Θείας Λειτουργίας στο παρεκκλήσιο της Αγίας Μεγαλομάρτυρος Βαρβάρας στο Βίλνιους. Συλλειτούργησαν ο Πρωτοπρεσβύτερος π. Βλαδίμηρος Σελιάβκο και ο Πρεσβύτερος π. Γεώργιος Σουνκαΐλα.
Κατά το κήρυγμά του, ο Θεοφιλέστατος υπογράμμισε ότι, κάθε φορά που η Εκκλησία εορτάζει τη Μεταμόρφωση του Κυρίου, οι πιστοί μεταφέρονται πνευματικά στο όρος Θαβώρ, όπου οι Άγιοι Απόστολοι Πέτρος, Ιάκωβος και Ιωάννης αξιώθηκαν να γίνουν μάρτυρες της θείας δόξας του Χριστού.
Τόνισε ακόμη ότι, διά της συμμετοχής μας στη Θεία Ευχαριστία και της μεταλήψεως των Αχράντων Μυστηρίων, δεχόμαστε τον ίδιο τον Χριστό και το άκτιστο φως της χάριτός Του. Το φως αυτό φωτίζει, ενδυναμώνει και μεταμορφώνει τον εσωτερικό άνθρωπο. Έτσι, η εορτή της Μεταμορφώσεως δεν αποτελεί απλώς την ανάμνηση ενός θαυμαστού γεγονότος του παρελθόντος, αλλά διαρκή πρόσκληση προς κάθε άνθρωπο να ανοίξει την καρδιά του στην ενέργεια της θείας χάριτος και να πορευθεί στην οδό του αγιασμού.
Η Μεταμόρφωση του Κυρίου συγκαταλέγεται στις Δώδεκα μεγάλες εορτές της Ορθοδόξου Εκκλησίας και είναι αφιερωμένη στο ευαγγελικό γεγονός κατά το οποίο ο Χριστός αποκάλυψε τη θεία δόξα Του στους τρεις μαθητές Του στο όρος Θαβώρ. Το πρόσωπό Του έλαμψε «ὡς ὁ ἥλιος», τα δε ιμάτιά Του έγιναν «λευκὰ ὡς τὸ φῶς», ενώ από τη φωτεινή νεφέλη ακούστηκε η φωνή του Θεού Πατέρα: «Οὗτός ἐστιν ὁ Υἱός μου ὁ ἀγαπητός, ἐν ᾧ εὐδόκησα· αὐτοῦ ἀκούετε» (Ματθ. 17,5).
Η Μεταμόρφωση του Χριστού φανερώνει τον ύψιστο προορισμό του ανθρώπου: να μεταμορφώνεται διαρκώς με τη χάρη του Θεού, μέσα από την εν Χριστώ ζωή, και να γίνεται μέτοχος του ακτίστου φωτός και της Βασιλείας Του.
Το απολυτίκιο της εορτής ψάλλει χαρακτηριστικά:
«Μετεμορφώθης ἐν τῷ ὄρει, Χριστὲ ὁ Θεός, δείξας τοῖς Μαθηταῖς σου τὴν δόξαν σου, καθὼς ἠδύναντο. Λάμψον καὶ ἡμῖν τοῖς ἁμαρτωλοῖς τὸ φῶς σου τὸ ἀΐδιον, πρεσβείαις τῆς Θεοτόκου, φωτοδότα, δόξα σοι».
УКРАЇНСЬКОЮ [показати]
6 серпня 2026 року, у день урочистого святкування Преображення Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Його Преосвященство єпископ Тамісу Панарет, Патріарший екзарх Литви, очолив Божественну літургію в каплиці святої великомучениці Варвари у Вільнюсі. Йому співслужили протопресвітер о. Володимир Селявко і пресвітер о. Георгій Сунгайла.
У своїй проповіді Його Преосвященство підкреслив, що кожного разу, коли Церква святкує Преображення Господнє, вірні духовно переносяться на гору Фавор, де святі апостоли Петро, Яків та Іван сподобилися стати свідками божественної слави Христа.
Він також наголосив, що через нашу участь у Святій Євхаристії та причастя Пречистих Таїн ми приймаємо Самого Христа і нетварне світло Його благодаті. Це світло просвічує, зміцнює і преображає внутрішню людину. Тому свято Преображення є не лише спомином дивовижної події минулого, а постійним закликом до кожної людини відкрити своє серце дії божественної благодаті й прямувати шляхом освячення.
Преображення Господнє належить до дванадцяти великих свят Православної Церкви і присвячене євангельській події, під час якої Христос відкрив Свою божественну славу трьом учням на горі Фавор. Його обличчя засяяло «як сонце», одяг став «білий, як світло», а зі світлої хмари пролунав голос Бога Отця: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайте!» (Мт 17, 5).
Преображення Христа відкриває найвище призначення людини: безперестанно преображатися благодаттю Божою через життя у Христі й ставати причасником Його нетварного світла та Його Царства.
Тропар свята виразно проголошує:
«Преобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу Твою, наскільки вони могли. Нехай засяє і нам, грішним, світло Твоє споконвічне, молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі».
ПО-РУССКИ [показать]
6 августа 2026 года, в день торжественного празднования Преображения Господа Бога и Спаса нашего Иисуса Христа, Его Преосвященство епископ Тамисский Панарет, Патриарший экзарх Литвы, возглавил Божественную литургию в часовне святой великомученицы Варвары в Вильнюсе. Ему сослужили протопресвитер о. Владимир Селявко и пресвитер о. Георгий Сунгайла.
В своей проповеди Его Преосвященство подчеркнул, что каждый раз, когда Церковь празднует Преображение Господне, верующие духовно переносятся на гору Фавор, где святые апостолы Петр, Иаков и Иоанн удостоились стать свидетелями Божественной славы Христа.
Он также отметил, что через наше участие в Святой Евхаристии и причащение Пречистых Таин мы принимаем Самого Христа и нетварный свет Его благодати. Этот свет просвещает, укрепляет и преображает внутреннего человека. Поэтому праздник Преображения является не просто воспоминанием о чудесном событии прошлого, но постоянным призывом к каждому человеку открыть свое сердце действию Божественной благодати и идти путем освящения.
Преображение Господне входит в число двенадцати великих праздников Православной Церкви и посвящено евангельскому событию, во время которого Христос явил Свою Божественную славу трем ученикам на горе Фавор. Его лицо просияло «как солнце», одежды стали «белыми, как свет», а из светлого облака раздался голос Бога Отца: «Сей есть Сын Мой возлюбленный, в Котором Мое благоволение; Его слушайте» (Мф. 17:5).
Преображение Христа открывает высшее предназначение человека: непрестанно преображаться благодатью Божией через жизнь во Христе и становиться причастником Его нетварного света и Его Царства.
Тропарь праздника выразительно провозглашает:
«Преобразился еси на горе, Христе Боже, показавый учеником Твоим славу Твою, якоже можаху; да возсияет и нам, грешным, свет Твой присносущный, молитвами Богородицы, Светодавче, слава Тебе».
ПА-БЕЛАРУСКУ [паказаць]
6 жніўня 2026 года, у дзень урачыстага святкавання Перамянення Госпада, Бога і Збаўцы нашага Ісуса Хрыста, Яго Вялебнасць біскуп Тамісу Панарэт, Патрыяршы экзарх Літвы, узначаліў Боскую літургію ў капліцы святой велікамучаніцы Барбары ў Вільнюсе. Яму саслужылі протапрэсвітар а. Уладзімір Сяляўка і прэсвітар а. Георгій Сунгайла.
У сваёй пропаведзі Яго Вялебнасць падкрэсліў, што кожны раз, калі Царква святкуе Перамяненне Гасподняе, вернікі духоўна пераносяцца на гару Фавор, дзе святыя апосталы Пётр, Якаў і Ян удастоіліся стаць сведкамі Боскай славы Хрыста.
Ён таксама адзначыў, што праз наш удзел у Святой Еўхарыстыі і прыняцце Прачыстых Тайнаў мы прымаем Самога Хрыста і нястворанае святло Ягонай ласкі. Гэтае святло асвятляе, умацоўвае і перамяняе ўнутранага чалавека. Таму свята Перамянення з’яўляецца не проста ўспамінам пра дзівосную падзею мінулага, але пастаянным заклікам да кожнага чалавека адкрыць сваё сэрца дзеянню Боскай ласкі і ісці шляхам асвячэння.
Перамяненне Гасподняе належыць да дванаццаці вялікіх святаў Праваслаўнай Царквы і прысвечана евангельскай падзеі, падчас якой Хрыстос адкрыў Сваю Боскую славу тром вучням на гары Фавор. Ягоны твар заззяў «як сонца», адзенне стала «белае, як святло», а са светлага воблака пачуўся голас Бога Айца: «Гэта Сын Мой умілаваны, Якога Я ўпадабаў; Яго слухайце» (Мц 17, 5).
Перамяненне Хрыста адкрывае найвышэйшае прызначэнне чалавека: няспынна перамяняцца Божай ласкай праз жыццё ў Хрысце і станавіцца ўдзельнікам Яго нястворанага святла і Яго Валадарства.
Трапар свята выразна абвяшчае:
«Перамяніўся Ты на гары, Хрысце Божа, паказаўшы вучням Тваім славу Тваю, наколькі яны маглі. Няхай заззяе і нам, грэшным, святло Тваё спрадвечнае, малітвамі Багародзіцы, Святладаўца, слава Табе».
ÎN LIMBA ROMÂNĂ [afișare]
La 6 august 2026, cu prilejul sărbătoririi solemne a Schimbării la Față a Domnului, Dumnezeului și Mântuitorului nostru Iisus Hristos, Preasfințitul Părinte Panaretos, Episcop de Tamisos și Exarh Patriarhal al Lituaniei, a prezidat Sfânta Liturghie în paraclisul Sfintei Mari Mucenițe Varvara din Vilnius. Au coliturghisit protopresbiterul pr. Vladimir Seliavko și presbiterul pr. Gintaras Sungaila.
În cuvântul său de învățătură, Preasfinția Sa a subliniat că, ori de câte ori Biserica sărbătorește Schimbarea la Față a Domnului, credincioșii sunt purtați duhovnicește pe Muntele Tabor, unde Sfinții Apostoli Petru, Iacov și Ioan s-au învrednicit să devină martori ai slavei dumnezeiești a lui Hristos.
De asemenea, a subliniat că, prin participarea noastră la Sfânta Euharistie și prin împărtășirea cu Preacuratele Taine, Îl primim pe Hristos Însuși și lumina necreată a harului Său. Această lumină luminează, întărește și transformă omul lăuntric. Astfel, sărbătoarea Schimbării la Față nu este doar amintirea unui eveniment minunat din trecut, ci o chemare permanentă adresată fiecărui om de a-și deschide inima lucrării harului dumnezeiesc și de a păși pe calea sfințirii.
Schimbarea la Față a Domnului se numără printre cele Douăsprezece Mari Praznice ale Bisericii Ortodoxe și este dedicată evenimentului evanghelic în care Hristos Și-a descoperit slava dumnezeiască celor trei ucenici ai Săi pe Muntele Tabor. Fața Lui a strălucit „ca soarele”, veșmintele Lui s-au făcut „albe ca lumina”, iar din norul luminos s-a auzit glasul lui Dumnezeu Tatăl: „Acesta este Fiul Meu Cel iubit, în Care am binevoit; pe Acesta ascultați-L” (Mt 17, 5).
Schimbarea la Față a lui Hristos descoperă menirea supremă a omului: să fie transformat neîncetat prin harul lui Dumnezeu, prin viața în Hristos, și să devină părtaș luminii Sale necreate și Împărăției Sale.
Troparul praznicului proclamă în chip grăitor:
„Schimbatu-Te-ai la Față în munte, Hristoase Dumnezeule, arătând ucenicilor Tăi slava Ta, pe cât li se putea. Strălucească și nouă, păcătoșilor, lumina Ta cea pururea fiitoare, pentru rugăciunile Născătoarei de Dumnezeu, Dătătorule de lumină, slavă Ție”.
