LT
Patriarcho žinia naujųjų bažnytinių metų pradžios ir Maldos už gamtinės aplinkos apsaugą dienos proga (2025)
† BALTRAMIEJUS
Dievo malone Konstantinopolio–Naujosios Romos arkivyskupas
ir visuotinis patriarchas,
visai Bažnyčios pilnatvei:
malonė, ramybė ir gailestingumas nuo visos kūrinijos Kūrėjo –
mūsų Viešpaties, Dievo ir Išganytojo Jėzaus Kristaus!
***
Garbingieji broliai hierarchai ir mylimi vaikai Viešpatyje,
Visų gėrybių Davėjo Dievo malone šiandien pradedame naujuosius bažnytinius metus, šlovindami Jo dangiškąjį vardą už nenutrūkstamą ir gausų Jo Šventosios Didžiosios Bažnyčios iniciatyvų kūrinijos apsaugos srityje vaisingumą. Visuotinis patriarchatas ne tik nuo pat pradžių pabrėžė aplinkosaugos problemų rimtumą, bet ir sutelkė dėmesį į pamatines vidines, dvasines bei moralines jų priežastis ir siūlė sprendimus, pagrįstus ortodoksų eucharistine ir asketine laikysena.
Galima sakyti, kad ortodoksų tikėjimas, dievogarba ir liudijimas pasauliui yra ekologiška krikščionybės forma. Todėl Indikto šventės paskelbimas maldos už gamtinės aplinkos apsaugą diena buvo ne vien atsakas į šiuolaikinę ekologinę krizę, bet ir natūrali Bažnyčios gyvenimo kaip „taikomosios ekologijos“ tąsa. Nuo pat pradžių skelbėme, kad pagarba kūrinijai ir žmogaus asmeniui yra neatskiriamos, atskleisdami bendrą aplinkosaugos bei socialinių problemų šaknį ir jų tarpusavio ryšį.
Nutolimas nuo Dievo gimdo savininkišką ir išnaudotojišką požiūrį į kūriniją bei kitus žmones ir atitinkamą elgesį, o gyvenimas Kristuje ir pagal Kristų yra jautrumo aplinkai ir filantropinės veiklos šaltinis. Kaip sakė Viešpats: „Geras medis duoda gerus vaisius, o netikęs medis – blogus. Geras medis negali duoti blogų vaisių, o netikęs – gerų“ (Mt 7, 17–18).
Pagarba dvasinėms vertybėms padeda mums geriau atskirti, kas yra gera ir ką privalome daryti. Abejingumas tam, kas pranoksta regimąjį pasaulį, ir iš jo kylantis „antropomonizmas“ įkalina žmogų vien žemiškame lygmenyje: jo laisvė susiaurinama iki pragmatiškų pasirinkimų ir sprendimų, kuriuos visada lydi paviršutiniškas požiūris į tikrovę ir gėrio sutapatinimas su tuo, „kas naudinga“.
Laiku ištartas raginimas „ekologiškai atgailauti“ – ne tik apgailestauti dėl jau padarytos žalos aplinkai, bet ir iš esmės keisti savo mąstyseną bei elgesį kūrinijos atžvilgiu – taip pat primena būtinybę atsisakyti klaidingos nuostatos, laikančios aplinką žalojančią „savireguliuojančią ekonomiką“ vieninteliu vystymosi keliu. Toks požiūris dar labiau skatina naivų tikėjimą tariamu gamtos gebėjimu be galo atsinaujinti, nepaisant žmogaus jai užkrautos naštos, pavyzdžiui, vis spartėjančios klimato kaitos ir jos pražūtingų pasaulinių padarinių.
Šiandien prie viso to prisideda karo šūksnių, bombardavimų, raketų ir sprogimų sąmyšis, užgožiantis nekaltų negailestingo smurto aukų šauksmą ir kūrinijos dejones. Mūsų planetos gyvybės ateitis bus arba ekologiška ir taiki – arba jos visai nebus.
Visuotinis patriarchatas, kartu kovodamas už taiką, teisingumą ir solidarumą, ir toliau lyderiaus gamtos apsaugos srityje, laikys ekologines temas pagrindiniais krikščionių tarpusavio ir tarpreliginio dialogo klausimais ir skatins krikščioniškų, aplinkai palankių principų bei tradicijų reikšmę tarptautinėse institucijose, aplinkosaugos organizacijose, mokslo fonduose ir pilietinėje visuomenėje. Esame įsitikinę, kad bendradarbiavimas ekologijos srityje stiprina mūsų bendros atsakomybės už ateitį jausmą ir atveria naujas palankias perspektyvas.
Grįždami prie to, ką teigėme ankstesnėje Žinioje, dar kartą raginame Motinos Bažnyčios metropolijas visame pasaulyje, parapijas ir vienuolynus rengti koordinuotus veiksmus bei konkrečias iniciatyvas, skirtas tikintiesiems sutelkti, ypatingą dėmesį skiriant jaunosios kartos ugdymui. Ekologinių mūsų tikėjimo aspektų įgyvendinimas yra neatskiriama mūsų ortodoksiškos tapatybės dalis.
Šia dvasia linkime jums visiems palaimintų ir vaisingų naujųjų bažnytinių metų, gausių gerų ir Dievui patinkančių darbų. Raginame Šventosios Didžiosios Kristaus Bažnyčios vaikus visame pasaulyje gyventi išties ekologiškai ir broliškai, melstis už kūriniją ir taiką, siekti gamtinės aplinkos vientisumo bei tvarumo ir puoselėti solidarumo kultūrą.
Užtariant ir globojant Švenčiausiajai Dievo Gimdytojai, Visų Palaimintajai, šaukiamės jums gyvybę teikiančios Visagalio Kūrėjo ir gailestingiausio meilės Dievo malonės bei didžio gailestingumo.
Palaimintų naujųjų bažnytinių metų, broliai ir vaikai Viešpatyje!
2025 m. rugsėjo 1 d.
† Konstantinopolio Baltramiejus
uoliai už jus visus besimeldžiantis Dievui
EN
Patriarchal Message for the Beginning of the Ecclesiastical Year and the Solemn Day of Prayers for the Natural Environment (2025)
† BARTHOLOMEW
By the Mercy of God
Archbishop of Constantinople, New Rome, and Ecumenical Patriarch
Grace, Peace, and Mercy unto the Plenitude of the Church
From the Fashioner of All Creation
Our Lord and God and Savior Jesus Christ
***
Most honorable brother Hierarchs and blessed children in the Lord,
By the good pleasure of God the giver of all, we embark today upon a new ecclesiastical year, glorifying His heavenly name for the uninterrupted and bounteous fruitfulness of the initiatives of His Holy Great Church in the field of creation’s protection. The Ecumenical Patriarchate not only highlighted the seriousness of environmental issues from an early stage, but also focused attention on their foundational causes—which are inner, spiritual, and moral—and proposed solutions based on an Orthodox eucharistic and ascetic ethos.
Orthodoxy, in her faith, divine worship, and witness to the world is, one could say, the eco-friendly form of Christianity. Thus, the proclamation of the Feast of the Indiction as a day of prayer for the protection of the natural environment was not merely a reaction to the contemporary ecological crisis, but a natural extension of the Church’s life as “applied ecology.” From the beginning, we declared the inseparability of respect for creation and the human person, revealing the common root and interconnection of environmental and social problems.
Alienation from God breeds a possessive and exploitative attitude and behavior toward creation and fellow human beings, while life in and according to Christ is a source of environmental sensitivity and philanthropic action. As the Lord said: “Every good tree bears good fruit, but a corrupt tree bears evil fruit. A good tree cannot bear evil fruit, and a corrupt tree cannot bear good fruit” (Matthew 7:17–18).
Respect for spiritual values sharpens our discernment of what is good and what must be done. Indifference toward the Transcendent and the “anthropomonism” that follows lead to the entrapment of the human being in the earthly, that is, to a shrinking of his freedom into pragmatic choices and decisions, always intertwined with superficial views of reality and with the identification of the good with “what happens to be useful.”
The timely call for “ecological repentance”—beyond the call to remorse for the ecological damage already inflicted—and to a radical change in mindset and behavior toward creation, also points to the need to transcend the erroneous stance that upholds the view of the environmentally destructive “self-regulating economy” as the only path to development. This stance further fuels the naive belief in nature’s alleged ability to regenerate itself indefinitely, despite the human-induced burdens it suffers, such as the intensification of climate change and its devastating global consequences.
Today, in addition to all this, is added the pandemonium of war cries, bombings, missiles and explosions, which drowns out the cry of the innocent victims of merciless violence and the groaning of creation. The future of life on our planet will either be ecological and peaceful—or nonexistent.
The Ecumenical Patriarchate, alongside its struggle for peace, justice, and solidarity, will continue to lead in protecting nature, upholding ecological themes as central issues in inter-Christian and interfaith dialogue, and promoting the significance of Christian eco-friendly principles and traditions within international institutions, environmental organizations, scientific foundations, and civil society. We are confident that cooperation in the field of ecology strengthens our sense of shared responsibility for the future and opens up new and favorable prospects.
Returning to what we stated in a previous Message, we once again call upon the Metropolises of the Mother Church around the world, parishes, and monasteries to develop coordinated actions and specific interventions to mobilize the faithful, with emphasis on educating the younger generation. Applying the ecological implications of our faith in practice is a defining aspect of our Orthodox identity.
In this spirit, we wish you all a blessed and fruitful ecclesiastical year in good and God-pleasing works. We call upon the children of the Holy Great Church of Christ across the globe to live in a true eco-friendly manner and in brotherly love, to pray for creation and for peace, to strive for the integrity of the natural environment and sustainability, and to cultivate a culture of solidarity.
Through the intercession and protection of the Most Holy Theotokos Pammakaristos, we invoke upon you the life-giving grace and great mercy of the Almighty Creator and All-Merciful God of love.
Blessed Ecclesiastical Year, brothers and children in the Lord!
September 1, 2025
† Bartholomew of Constantinople
Fervent supplicant for all before God
GR
Πατριαρχικό Μήνυμα για την έναρξη του νέου εκκλησιαστικού έτους και την ημέρα προσευχής για την προστασία του φυσικού περιβάλλοντος (2025)
Ανεπίσημη μετάφραση
† ΒΑΡΘΟΛΟΜΑΙΟΣ
Ἐλέῳ Θεοῦ
Ἀρχιεπίσκοπος Κωνσταντινουπόλεως–Νέας Ῥώμης
καὶ Οἰκουμενικὸς Πατριάρχης,
πρὸς τὸ πλήρωμα τῆς Ἐκκλησίας:
χάρις, εἰρήνη καὶ ἔλεος παρὰ τοῦ Δημιουργοῦ πάσης τῆς κτίσεως,
τοῦ Κυρίου καὶ Θεοῦ καὶ Σωτῆρος ἡμῶν Ἰησοῦ Χριστοῦ!
***
Τιμιώτατοι ἀδελφοὶ Ἱεράρχαι καὶ εὐλογημένα τέκνα ἐν Κυρίῳ,
Με τὴν εὐδοκία τοῦ Θεοῦ, τοῦ χορηγοῦ παντὸς ἀγαθοῦ, εἰσερχόμαστε σήμερα σε ένα νέο εκκλησιαστικό έτος, δοξάζοντας το ουράνιο όνομά Του για την αδιάκοπη και πλούσια καρποφορία των πρωτοβουλιών της Αγίας Μεγάλης Εκκλησίας Του στον τομέα της προστασίας της δημιουργίας. Το Οικουμενικό Πατριαρχείο όχι μόνο ανέδειξε από πολύ νωρίς τη σοβαρότητα των περιβαλλοντικών προβλημάτων, αλλά έστρεψε επίσης την προσοχή στις θεμελιώδεις αιτίες τους, οι οποίες είναι εσωτερικές, πνευματικές και ηθικές, και πρότεινε λύσεις βασισμένες στο ορθόδοξο ευχαριστιακό και ασκητικό ήθος.
Η Ορθοδοξία, ως προς την πίστη, τη θεία λατρεία και τη μαρτυρία της στον κόσμο, αποτελεί, θα μπορούσε κανείς να πει, την οικολογική μορφή του Χριστιανισμού. Έτσι, η ανακήρυξη της εορτής της Ινδίκτου ως ημέρας προσευχής για την προστασία του φυσικού περιβάλλοντος δεν υπήρξε απλώς αντίδραση στη σύγχρονη οικολογική κρίση, αλλά φυσική προέκταση της ζωής της Εκκλησίας ως «εφαρμοσμένης οικολογίας». Από την αρχή διακηρύξαμε το αδιαχώριστο του σεβασμού προς τη δημιουργία και προς το ανθρώπινο πρόσωπο, αποκαλύπτοντας την κοινή ρίζα και την αλληλεξάρτηση των περιβαλλοντικών και κοινωνικών προβλημάτων.
Η αποξένωση από τον Θεό γεννά κτητική και εκμεταλλευτική στάση και συμπεριφορά απέναντι στη δημιουργία και στους συνανθρώπους, ενώ η ζωή εν Χριστώ και κατά Χριστόν αποτελεί πηγή περιβαλλοντικής ευαισθησίας και φιλανθρωπικής δράσης. Όπως είπε ο Κύριος: «Πᾶν δένδρον ἀγαθὸν καρποὺς καλοὺς ποιεῖ, τὸ δὲ σαπρὸν δένδρον καρποὺς πονηροὺς ποιεῖ. Οὐ δύναται δένδρον ἀγαθὸν καρποὺς πονηροὺς ποιεῖν, οὐδὲ δένδρον σαπρὸν καρποὺς καλοὺς ποιεῖν» (Ματθ. 7, 17–18).
Ο σεβασμός προς τις πνευματικές αξίες οξύνει τη διάκρισή μας ως προς το τι είναι καλό και τι οφείλουμε να πράττουμε. Η αδιαφορία προς το Υπερβατικό και ο «ανθρωπομονισμός» που απορρέει από αυτήν εγκλωβίζουν τον άνθρωπο στο γήινο επίπεδο, περιορίζοντας την ελευθερία του σε πραγματιστικές επιλογές και αποφάσεις, οι οποίες συνδέονται πάντοτε με επιφανειακές θεωρήσεις της πραγματικότητας και με την ταύτιση του αγαθού με αυτό που «τυχαίνει να είναι χρήσιμο».
Η επίκαιρη πρόσκληση σε «οικολογική μετάνοια»—πέρα από τη λύπη για την οικολογική ζημία που έχει ήδη προκληθεί—και σε ριζική αλλαγή νοοτροπίας και συμπεριφοράς απέναντι στη δημιουργία υποδεικνύει επίσης την ανάγκη υπέρβασης της εσφαλμένης αντίληψης που θεωρεί την περιβαλλοντικά καταστροφική «αυτορρυθμιζόμενη οικονομία» ως τη μοναδική οδό ανάπτυξης. Η στάση αυτή ενισχύει ακόμη περισσότερο την αφελή πίστη στην υποτιθέμενη ικανότητα της φύσης να αναγεννάται επ’ άπειρον, παρά τα ανθρωπογενή βάρη που υφίσταται, όπως η επιτάχυνση της κλιματικής αλλαγής και οι καταστροφικές παγκόσμιες συνέπειές της.
Σήμερα, σε όλα αυτά προστίθεται ο πανδαιμόνιος θόρυβος των πολεμικών κραυγών, των βομβαρδισμών, των πυραύλων και των εκρήξεων, ο οποίος καλύπτει την κραυγή των αθώων θυμάτων της ανελέητης βίας και τον στεναγμό της δημιουργίας. Το μέλλον της ζωής στον πλανήτη μας θα είναι είτε οικολογικό και ειρηνικό είτε δεν θα υπάρξει.
Το Οικουμενικό Πατριαρχείο, παράλληλα με τον αγώνα του για την ειρήνη, τη δικαιοσύνη και την αλληλεγγύη, θα συνεχίσει να πρωτοστατεί στην προστασία της φύσης, να αναδεικνύει τα οικολογικά θέματα ως κεντρικά ζητήματα του διαχριστιανικού και διαθρησκειακού διαλόγου και να προβάλλει τη σημασία των χριστιανικών οικολογικών αρχών και παραδόσεων στους διεθνείς θεσμούς, στις περιβαλλοντικές οργανώσεις, στα επιστημονικά ιδρύματα και στην κοινωνία των πολιτών. Είμαστε πεπεισμένοι ότι η συνεργασία στον τομέα της οικολογίας ενισχύει το αίσθημα της κοινής μας ευθύνης για το μέλλον και ανοίγει νέες και ευνοϊκές προοπτικές.
Επανερχόμενοι σε όσα αναφέραμε σε προηγούμενο Μήνυμά μας, καλούμε και πάλι τις Μητροπόλεις της Μητρός Εκκλησίας σε ολόκληρο τον κόσμο, τις ενορίες και τις μονές να αναπτύξουν συντονισμένες δράσεις και συγκεκριμένες παρεμβάσεις για την κινητοποίηση των πιστών, με ιδιαίτερη έμφαση στη διαπαιδαγώγηση της νέας γενιάς. Η έμπρακτη εφαρμογή των οικολογικών προεκτάσεων της πίστης μας αποτελεί καθοριστικό στοιχείο της ορθόδοξης ταυτότητάς μας.
Με αυτό το πνεύμα ευχόμαστε σε όλους σας ένα ευλογημένο και καρποφόρο εκκλησιαστικό έτος, πλούσιο σε καλά και θεάρεστα έργα. Καλούμε τα τέκνα της Αγίας Μεγάλης του Χριστού Εκκλησίας σε ολόκληρο τον κόσμο να ζουν με αληθινά οικολογικό τρόπο και με αδελφική αγάπη, να προσεύχονται για τη δημιουργία και την ειρήνη, να αγωνίζονται για την ακεραιότητα του φυσικού περιβάλλοντος και τη βιωσιμότητα και να καλλιεργούν πολιτισμό αλληλεγγύης.
Με τις πρεσβείες και την προστασία της Υπεραγίας Θεοτόκου της Παμμακαρίστου, επικαλούμαστε για όλους σας τη ζωοποιό χάρη και το μέγα έλεος του Παντοδύναμου Δημιουργού και πολυεύσπλαχνου Θεού της αγάπης.
Ευλογημένο εκκλησιαστικό έτος, αδελφοί και τέκνα εν Κυρίω!
1 Σεπτεμβρίου 2025
† Βαρθολομαίος Κωνσταντινουπόλεως
ένθερμος προς τον Θεό ικέτης για όλους σας
UA
Патріарше послання з нагоди початку нового церковного року та Дня молитви за збереження природного довкілля (2025)
Неофіційний переклад
† ВАРФОЛОМІЙ
Милістю Божою
Архієпископ Константинополя–Нового Рима
і Вселенський Патріарх,
усій повноті Церкви:
благодать, мир і милість від Творця всього створіння –
Господа, Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа!
***
Всечесні браття-ієрархи та благословенні діти у Господі,
З благовоління Бога, Подателя всіх благ, сьогодні ми вступаємо в новий церковний рік, прославляючи Його небесне ім’я за безперервну й щедру плідність ініціатив Його Святої Великої Церкви у сфері захисту творіння. Вселенський Патріархат не лише від самого початку наголошував на серйозності екологічних проблем, але й звертав увагу на їхні основоположні внутрішні, духовні та моральні причини і пропонував рішення, засновані на православному євхаристійному й аскетичному етосі.
Православ’я у своїй вірі, богослужінні та свідченні світові є, можна сказати, екологічною формою християнства. Тому проголошення свята Індикту днем молитви за збереження природного довкілля було не лише відповіддю на сучасну екологічну кризу, а природним продовженням життя Церкви як «прикладної екології». Від самого початку ми проголошували нерозривність поваги до творіння та людської особи, виявляючи спільний корінь і взаємозв’язок екологічних та соціальних проблем.
Відчуження від Бога породжує власницьке й експлуататорське ставлення та поведінку щодо творіння і ближніх, тоді як життя у Христі й за Христом є джерелом екологічної чутливості та людинолюбної діяльності. Як сказав Господь: «Кожне добре дерево родить плоди добрі, а лихе дерево родить плоди лихі. Не може добре дерево родити плодів лихих, ані дерево лихе родити плодів добрих» (Мт. 7:17–18).
Повага до духовних цінностей загострює наше розрізнення того, що є добрим і що належить чинити. Байдужість до Трансцендентного і породжений нею «антропомонізм» замикають людину в земному вимірі, звужуючи її свободу до прагматичних виборів і рішень, які завжди поєднуються з поверховим баченням дійсності та ототожненням добра з тим, «що виявляється корисним».
Своєчасний заклик до «екологічного покаяння»—не лише до жалю через уже завдану екологічну шкоду, а й до радикальної зміни мислення та поведінки щодо творіння—також указує на необхідність подолання помилкової позиції, яка вважає руйнівну для довкілля «саморегульовану економіку» єдиним шляхом розвитку. Така позиція ще більше живить наївну віру в нібито безмежну здатність природи до відновлення, попри спричинений людиною тягар, зокрема прискорення кліматичних змін та їхні руйнівні глобальні наслідки.
Сьогодні до всього цього додається гамір воєнних вигуків, бомбардувань, ракет і вибухів, який заглушує крик невинних жертв безжального насильства та стогін творіння. Майбутнє життя на нашій планеті буде або екологічним і мирним, або його не буде взагалі.
Вселенський Патріархат, поряд зі своєю боротьбою за мир, справедливість і солідарність, і надалі буде провідником у справі захисту природи, утверджуватиме екологічну тематику як один із центральних напрямів міжхристиянського та міжрелігійного діалогу і сприятиме визнанню значення християнських екологічних принципів і традицій у міжнародних інституціях, природоохоронних організаціях, наукових фондах та громадянському суспільстві. Ми переконані, що співпраця у сфері екології зміцнює усвідомлення нашої спільної відповідальності за майбутнє і відкриває нові сприятливі перспективи.
Повертаючись до сказаного в нашому попередньому Посланні, ми знову закликаємо митрополії Матері-Церкви в усьому світі, парафії та монастирі розвивати скоординовані дії та конкретні ініціативи для залучення вірних, приділяючи особливу увагу вихованню молодого покоління. Практичне втілення екологічних вимірів нашої віри є визначальною складовою нашої православної ідентичності.
У цьому дусі бажаємо всім вам благословенного й плідного церковного року, багатого на добрі та богоугодні діла. Закликаємо дітей Святої Великої Христової Церкви в усьому світі жити справді екологічно та в братній любові, молитися за творіння і мир, прагнути цілісності природного довкілля та сталого розвитку і плекати культуру солідарності.
За заступництвом і покровом Пресвятої Богородиці Паммакаристи прикликаємо на вас животворчу благодать і велику милість Всемогутнього Творця та Всемилостивого Бога любові.
Благословенного церковного року, браття і діти у Господі!
1 вересня 2025 року
† Варфоломій Константинопольський
ревний молільник за всіх вас перед Богом
RU
Патриаршее послание по случаю начала нового церковного года и Дня молитвы о сохранении природной среды (2025)
Неофициальный перевод
† ВАРФОЛОМЕЙ
Милостью Божией
Архиепископ Константинополя–Нового Рима
и Вселенский Патриарх,
всей полноте Церкви:
благодать, мир и милость от Создателя всего творения –
Господа, Бога и Спасителя нашего Иисуса Христа!
***
Досточтимые братья-иерархи и благословенные чада в Господе,
По благоволению Бога, Подателя всех благ, сегодня мы вступаем в новый церковный год, прославляя Его небесное имя за непрерывную и обильную плодотворность инициатив Его Святой Великой Церкви в области защиты творения. Вселенский Патриархат не только с самого начала подчёркивал серьёзность экологических проблем, но и обращал внимание на их основополагающие внутренние, духовные и нравственные причины, предлагая решения, основанные на православном евхаристическом и аскетическом этосе.
Православие в своей вере, богослужении и свидетельстве миру является, можно сказать, экологической формой христианства. Поэтому провозглашение праздника Индикта днём молитвы о сохранении природной среды было не только ответом на современный экологический кризис, но и естественным продолжением жизни Церкви как «прикладной экологии». С самого начала мы провозглашали неразрывность уважения к творению и человеческой личности, раскрывая общий корень и взаимосвязь экологических и социальных проблем.
Отчуждение от Бога порождает собственническое и эксплуататорское отношение и поведение по отношению к творению и ближним, тогда как жизнь во Христе и по Христу является источником экологической чуткости и человеколюбивой деятельности. Как сказал Господь: «Всякое дерево доброе приносит и плоды добрые, а худое дерево приносит и плоды худые. Не может дерево доброе приносить плоды худые, ни дерево худое приносить плоды добрые» (Мф. 7:17–18).
Уважение к духовным ценностям обостряет наше различение того, что является добрым и что надлежит делать. Равнодушие к Трансцендентному и вытекающий из него «антропомонизм» заключают человека в земном измерении, сужая его свободу до прагматических выборов и решений, которые неизменно сопряжены с поверхностным восприятием действительности и отождествлением добра с тем, «что оказывается полезным».
Своевременный призыв к «экологическому покаянию»—не только к сожалению об уже нанесённом экологическом ущербе, но и к радикальному изменению мышления и поведения по отношению к творению—также указывает на необходимость преодоления ошибочной позиции, считающей разрушительную для окружающей среды «саморегулирующуюся экономику» единственным путём развития. Такая позиция ещё больше питает наивную веру в якобы безграничную способность природы к восстановлению, несмотря на создаваемую человеком нагрузку, включая ускорение климатических изменений и их разрушительные глобальные последствия.
Сегодня ко всему этому добавляется грохот военных криков, бомбардировок, ракет и взрывов, заглушающий крик невинных жертв безжалостного насилия и стенание творения. Будущее жизни на нашей планете будет либо экологичным и мирным, либо его не будет вовсе.
Вселенский Патриархат, наряду со своей борьбой за мир, справедливость и солидарность, продолжит играть ведущую роль в защите природы, утверждать экологическую тематику в качестве одного из центральных вопросов межхристианского и межрелигиозного диалога и содействовать признанию значения христианских экологических принципов и традиций в международных учреждениях, природоохранных организациях, научных фондах и гражданском обществе. Мы убеждены, что сотрудничество в сфере экологии укрепляет осознание нашей общей ответственности за будущее и открывает новые благоприятные перспективы.
Возвращаясь к сказанному в нашем предыдущем Послании, мы вновь призываем митрополии Матери-Церкви во всём мире, приходы и монастыри развивать согласованные действия и конкретные инициативы для привлечения верующих, уделяя особое внимание воспитанию молодого поколения. Практическое воплощение экологических аспектов нашей веры является определяющей частью нашей православной идентичности.
В этом духе желаем всем вам благословенного и плодотворного церковного года, богатого добрыми и богоугодными делами. Призываем чад Святой Великой Христовой Церкви во всём мире жить подлинно экологично и в братской любви, молиться о творении и мире, стремиться к целостности природной среды и устойчивому развитию и созидать культуру солидарности.
По ходатайству и под покровом Пресвятой Богородицы Паммакаристы призываем на вас животворящую благодать и великую милость Всемогущего Создателя и Всемилостивого Бога любви.
Благословенного церковного года, братья и чада в Господе!
1 сентября 2025 года
† Варфоломей Константинопольский
усердный молитвенник за всех вас перед Богом
BY
Патрыяршае пасланне з нагоды пачатку новага царкоўнага года і Дня малітвы за захаванне прыроднага асяроддзя (2025)
Неафіцыйны пераклад
† ВАРФАЛАМЕЙ
Міласцю Божай
Архіепіскап Канстанцінопаля–Новага Рыма
і Сусветны Патрыярх,
усёй паўнаце Царквы:
ласка, мір і міласэрнасць ад Стваральніка ўсяго стварэння –
Госпада, Бога і Збаўцы нашага Ісуса Хрыста!
***
Шаноўныя браты-іерархі і благаславёныя дзеці ў Госпадзе,
З ласкі Бога, Падаўцы ўсіх дабротаў, сёння мы ўваходзім у новы царкоўны год, праслаўляючы Яго нябеснае імя за няспынную і багатую плённасць ініцыятыў Яго Святой Вялікай Царквы ў галіне аховы стварэння. Сусветны Патрыярхат не толькі з самага пачатку падкрэсліваў сур’ёзнасць экалагічных праблем, але і звяртаў увагу на іх асноўныя ўнутраныя, духоўныя і маральныя прычыны, прапаноўваючы рашэнні, заснаваныя на праваслаўным еўхарыстычным і аскетычным этасе.
Праваслаўе ў сваёй веры, богаслужэнні і сведчанні свету з’яўляецца, можна сказаць, экалагічнай формай хрысціянства. Таму абвяшчэнне свята Індыкта днём малітвы за захаванне прыроднага асяроддзя было не толькі адказам на сучасны экалагічны крызіс, але і натуральным працягам жыцця Царквы як «прыкладной экалогіі». Ад самага пачатку мы абвяшчалі непарыўнасць павагі да стварэння і чалавечай асобы, раскрываючы агульны корань і ўзаемасувязь экалагічных і сацыяльных праблем.
Адчужэнне ад Бога нараджае ўласніцкія і эксплуататарскія адносіны і паводзіны ў дачыненні да стварэння і бліжніх, у той час як жыццё ў Хрысце і паводле Хрыста з’яўляецца крыніцай экалагічнай чуласці і чалавекалюбнай дзейнасці. Як сказаў Гасподзь: «Усякае добрае дрэва прыносіць добрыя плады, а дрэннае дрэва прыносіць дрэнныя плады. Не можа добрае дрэва прыносіць дрэнныя плады, ані дрэннае дрэва прыносіць добрыя плады» (Мц. 7:17–18).
Павага да духоўных каштоўнасцяў паглыбляе наша разуменне таго, што з’яўляецца добрым і што мы павінны рабіць. Абыякавасць да Трансцэндэнтнага і выкліканы ёю «антрапаманізм» замыкаюць чалавека ў зямным вымярэнні, звужаючы яго свабоду да прагматычных выбараў і рашэнняў, якія заўсёды спалучаюцца з павярхоўным успрыманнем рэчаіснасці і атаясамліваннем дабра з тым, «што аказваецца карысным».
Своечасовы заклік да «экалагічнага пакаяння»—не толькі да жалю з прычыны ўжо нанесенай экалагічнай шкоды, але і да радыкальнай змены мыслення і паводзінаў у дачыненні да стварэння—таксама паказвае на неабходнасць пераадолення памылковай пазіцыі, якая лічыць разбуральную для навакольнага асяроддзя «самарэгуляваную эканоміку» адзіным шляхам развіцця. Такая пазіцыя яшчэ больш падтрымлівае наіўную веру ў нібыта бязмежную здольнасць прыроды аднаўляцца, нягледзячы на створаны чалавекам цяжар, уключаючы паскарэнне кліматычных зменаў і іх разбуральныя глабальныя наступствы.
Сёння да ўсяго гэтага далучаецца гоман ваенных крыкаў, бамбаванняў, ракет і выбухаў, які заглушае крык нявінных ахвяр бязлітаснага гвалту і стогн стварэння. Будучыня жыцця на нашай планеце будзе альбо экалагічнай і мірнай, альбо яе не будзе зусім.
Сусветны Патрыярхат, разам са сваёй барацьбой за мір, справядлівасць і салідарнасць, надалей будзе адыгрываць вядучую ролю ў ахове прыроды, сцвярджаць экалагічную тэматыку ў якасці аднаго з цэнтральных пытанняў міжхрысціянскага і міжрэлігійнага дыялогу і спрыяць прызнанню значэння хрысціянскіх экалагічных прынцыпаў і традыцый у міжнародных установах, прыродаахоўных арганізацыях, навуковых фондах і грамадзянскай супольнасці. Мы перакананыя, што супрацоўніцтва ў сферы экалогіі ўмацоўвае ўсведамленне нашай супольнай адказнасці за будучыню і адкрывае новыя спрыяльныя перспектывы.
Вяртаючыся да сказанага ў нашым папярэднім Пасланні, мы зноў заклікаем мітраполіі Маці-Царквы ва ўсім свеце, парафіі і манастыры развіваць узгодненыя дзеянні і канкрэтныя ініцыятывы для прыцягнення вернікаў, надаючы асаблівую ўвагу выхаванню маладога пакалення. Практычнае ўвасабленне экалагічных аспектаў нашай веры з’яўляецца вызначальнай часткай нашай праваслаўнай ідэнтычнасці.
У гэтым духу жадаем усім вам благаславёнага і плённага царкоўнага года, багатага на добрыя і даспадобныя Богу справы. Заклікаем дзяцей Святой Вялікай Хрыстовай Царквы ва ўсім свеце жыць сапраўды экалагічна і ў братэрскай любові, маліцца за стварэнне і мір, імкнуцца да цэласнасці прыроднага асяроддзя і ўстойлівага развіцця і выхоўваць культуру салідарнасці.
Праз заступніцтва і пад апекай Найсвяцейшай Багародзіцы Памакарысты заклікаем на вас жыватворную ласку і вялікую міласэрнасць Усемагутнага Стваральніка і Найміласэрнага Бога любові.
Благаславёнага царкоўнага года, браты і дзеці ў Госпадзе!
1 верасня 2025 года
† Варфаламей Канстанцінопальскі
руплівы малітоўнік за ўсіх вас перад Богам