LT

Krikščionių Bažnyčių Lietuvoje vadovų pareiškimas dėl žmogaus gyvybės ir orumo apsaugos

Vilnius, 2025 m. gegužės 7 d.

Katalikų, Liuteronų ir Ortodoksų Bažnyčių Lietuvoje vadovai primena, kad šiandienos mokslas, nors ir pasiekęs neregėtas aukštumas, negali priskirti sau gyvybės kūrėjo vaidmens, o tai tik dar labiau patvirtina, kad bet kurios gyvybės šaltinis yra Dievas. Šiandien mokslui nekyla abejonių, kad žmogaus gyvybė atsiranda nuo apvaisinimo momento, kada, susikūrus embrionui, pradeda vystytis unikalus žmogaus organizmas. Kiekvienas iš mūsų praėjo šį savo gyvenimo etapą.

Pagarba kiekvieno žmogaus gyvybei yra neatsiejama nuo pagarbos jo orumui. Tai pripažino ir Konstitucinis Teismas, konstatuodamas, kad „gyvybė ir orumas yra neatimamos žmogaus savybės, todėl negali būti traktuojamos atskirai. […] Žmogaus gyvybė ir orumas, kaip išreiškiantys žmogaus vientisumą ir jo nepaprastą esmę, yra aukščiau įstatymo. Atsižvelgiant į tai, žmogaus gyvybė ir orumas vertintini kaip ypatingos vertybės. Konstitucijos paskirtis tokiu atveju yra užtikrinti šių vertybių gynimą ir gerbimą. Šie reikalavimai keliami visų pirma pačiai valstybei“ (1998 m. gruodžio 9 d. Konstitucinio Teismo nutarimas).

Todėl su dideliu nerimu stebime bandymus įteisinti vadinamąsias „reprodukcines teises“, kurios ne tik paneigtų žmogaus orumą, bet ir prieštarautų prigimtinėms žmogaus teisėms bei geriausiems vaiko interesams. Valstybė neturėtų kurti įstatymų, kurie vieniems asmenims suteiktų teises tenkinti savo interesus kitų asmenų prigimtinių teisių ir laisvių sąskaita.

Ir toliau solidarizuodamiesi su asmenimis, kurie išgyvena dėl nevaisingumo, norime priminti, kad pagalba nevaisingumo atveju negali peržengti pagarbos žmogaus gyvybei, vaiko orumui ir šeimai ribų. Net jei procedūra gali būti moksliškai ir mediciniškai įmanoma, tai nepateisina žmogaus gyvybės pavertimo „gydymo“ priemone ar priemone suaugusiųjų interesams tenkinti. Vaiko gyvybės pradėjimo ar nutraukimo įteisinimas ne dėl paties vaiko, bet dėl kitų asmenų interesų neišvengiamai instrumentalizuoja žmogaus gyvybę. Tai iš esmės prieštarauja pamatiniam pagarbos žmogaus orumui principui.

Net jei valstybės įstatymai nedraudžia aborto, abortas neturi ir negali būti paverstas teise, sukuriančia pareigas valstybės institucijoms, medikams ar kitiems asmenims. Teisinių pareigų dalyvauti atimant gyvybę ar atliekant kitas žmogaus gyvybę naikinančias procedūras sukūrimas yra nesuderinamas su žmogaus sąžinės laisve ir kartu šiurkščiai pažeidžia kiekvieno žmogaus orumą.

Lietuvos Respublikos Konstitucijos 25 ir 26 straipsniai visiems piliečiams garantuoja minties, tikėjimo ir sąžinės laisvę bei pripažįsta žmogaus teisę turėti savo įsitikinimus ir juos laisvai reikšti. Todėl visi piliečiai, tarp jų ir visi tikintieji krikščionys, turi ir teisę, ir svarbią pareigą kalbėti visais valstybės ir visuomenės gyvenimo klausimais, taip pat visais įstatymų numatytais būdais skleisti bei aiškinti krikščioniškąjį mokymą. Tai ypač pasakytina apie situacijas, kai svarstomi su žmogaus gyvybe – viena iš pamatinių vertybių, kurią saugoti kviečiami visi geros valios žmonės – susiję klausimai.

Moralinė pareiga kviečia kiekvieną krikščionį pažvelgti į savo sąžinę, kuri yra Dievo balsas žmoguje. Kiekvienas turime pareigų visuomenėje, vienaip ar kitaip jai tarnaujame ir esame atsakingi prieš gyvybės Kūrėją.

Arkivyskupas Gintaras Grušas
Lietuvos Vyskupų Konferencijos pirmininkas

Vyskupas Mindaugas Sabutis
Lietuvos Evangelikų Liuteronų Bažnyčios vyskupas

Kunigas Justinas Kiviloo
Visuotinio patriarcho egzarchas Lietuvoje

EN

Statement by the Heads of the Christian Churches in Lithuania on the Protection of Human Life and Dignity

Vilnius, 7 May 2025

The heads of the Catholic, Lutheran and Orthodox Churches in Lithuania recall that modern science, despite having reached unprecedented heights, cannot claim the role of the creator of life. This further confirms that God is the source of all life. Science today has no doubt that human life begins at the moment of fertilisation, when an embryo is formed and a unique human organism begins to develop. Each of us has passed through this stage of life.

Respect for every human life is inseparable from respect for human dignity. This was also recognised by the Constitutional Court, which stated that “life and dignity are inalienable attributes of the human person and therefore cannot be treated separately. […] Human life and dignity, as expressions of human integrity and unique essence, stand above the law. Accordingly, human life and dignity must be regarded as exceptional values. In such a case, the purpose of the Constitution is to ensure the protection of and respect for these values. These requirements apply first and foremost to the State itself” (Ruling of the Constitutional Court of 9 December 1998).

We therefore observe with great concern the attempts to legalise so-called “reproductive rights”, which would not only deny human dignity but would also contradict natural human rights and the best interests of the child. The State should not enact laws that grant some persons rights to pursue their interests at the expense of the natural rights and freedoms of others.

While continuing to stand in solidarity with those who suffer because of infertility, we wish to recall that assistance in cases of infertility must not transgress the boundaries of respect for human life, the dignity of the child and the family. Even if a procedure is scientifically and medically possible, this does not justify turning human life into a means of “treatment” or an instrument for satisfying the interests of adults. Legalising the conception or termination of a child’s life not for the sake of the child, but for the interests of others, inevitably instrumentalises human life. This is fundamentally contrary to the basic principle of respect for human dignity.

Even if the laws of the State do not prohibit abortion, abortion must not and cannot be transformed into a right that imposes obligations on State institutions, medical professionals or other persons. Creating legal obligations to participate in the taking of life or in other procedures that destroy human life is incompatible with freedom of conscience and, at the same time, gravely violates the dignity of every human person.

Articles 25 and 26 of the Constitution of the Republic of Lithuania guarantee all citizens freedom of thought, faith and conscience, and recognise the right of every person to hold and freely express their convictions. Therefore, all citizens, including all Christian believers, have both the right and the important duty to speak on every matter concerning the life of the State and society, as well as to disseminate and explain Christian teaching by every means permitted by law. This applies especially when questions concerning human life—one of the fundamental values that all people of goodwill are called to protect—are being considered.

Moral duty calls every Christian to examine his or her conscience, which is the voice of God within the human person. Each of us has responsibilities in society, serves it in one way or another, and is accountable to the Creator of life.

Archbishop Gintaras Grušas
President of the Lithuanian Bishops’ Conference

Bishop Mindaugas Sabutis
Bishop of the Evangelical Lutheran Church in Lithuania

Rev. Justin Kiviloo
Exarch of the Ecumenical Patriarch in Lithuania

GR

Δήλωση των επικεφαλής των Χριστιανικών Εκκλησιών στη Λιθουανία για την προστασία της ανθρώπινης ζωής και αξιοπρέπειας

Βίλνιους, 7 Μαΐου 2025

Οι επικεφαλής της Ρωμαιοκαθολικής, της Λουθηρανικής και της Ορθόδοξης Εκκλησίας στη Λιθουανία υπενθυμίζουν ότι η σύγχρονη επιστήμη, παρά τα πρωτοφανή επιτεύγματά της, δεν μπορεί να διεκδικήσει τον ρόλο του δημιουργού της ζωής. Αυτό επιβεβαιώνει ακόμη περισσότερο ότι πηγή κάθε ζωής είναι ο Θεός. Η σημερινή επιστήμη δεν αμφιβάλλει ότι η ανθρώπινη ζωή αρχίζει τη στιγμή της γονιμοποίησης, όταν σχηματίζεται το έμβρυο και αρχίζει να αναπτύσσεται ένας μοναδικός ανθρώπινος οργανισμός. Καθένας από εμάς έχει περάσει από αυτό το στάδιο της ζωής του.

Ο σεβασμός προς κάθε ανθρώπινη ζωή είναι αδιαχώριστος από τον σεβασμό προς την αξιοπρέπεια του ανθρώπου. Αυτό αναγνώρισε και το Συνταγματικό Δικαστήριο, διαπιστώνοντας ότι «η ζωή και η αξιοπρέπεια αποτελούν αναφαίρετες ιδιότητες του ανθρώπου και, συνεπώς, δεν μπορούν να αντιμετωπίζονται χωριστά. […] Η ανθρώπινη ζωή και αξιοπρέπεια, ως εκφράσεις της ακεραιότητας και της μοναδικής ουσίας του ανθρώπου, υπερέχουν του νόμου. Ως εκ τούτου, η ανθρώπινη ζωή και αξιοπρέπεια πρέπει να θεωρούνται εξαιρετικές αξίες. Στην περίπτωση αυτή, σκοπός του Συντάγματος είναι να εξασφαλίζει την προστασία και τον σεβασμό αυτών των αξιών. Οι απαιτήσεις αυτές απευθύνονται πρωτίστως στο ίδιο το κράτος» (Απόφαση του Συνταγματικού Δικαστηρίου της 9ης Δεκεμβρίου 1998).

Για τον λόγο αυτό παρακολουθούμε με μεγάλη ανησυχία τις προσπάθειες νομιμοποίησης των λεγόμενων «αναπαραγωγικών δικαιωμάτων», τα οποία όχι μόνο θα αναιρούσαν την ανθρώπινη αξιοπρέπεια, αλλά θα αντέβαιναν επίσης στα φυσικά ανθρώπινα δικαιώματα και στο υπέρτατο συμφέρον του παιδιού. Το κράτος δεν πρέπει να θεσπίζει νόμους που παρέχουν σε ορισμένα πρόσωπα δικαιώματα για την ικανοποίηση των συμφερόντων τους εις βάρος των φυσικών δικαιωμάτων και ελευθεριών άλλων προσώπων.

Συνεχίζοντας να στεκόμαστε αλληλέγγυοι προς όσους υποφέρουν εξαιτίας της υπογονιμότητας, επιθυμούμε να υπενθυμίσουμε ότι η παροχή βοήθειας σε περιπτώσεις υπογονιμότητας δεν μπορεί να υπερβαίνει τα όρια του σεβασμού προς την ανθρώπινη ζωή, την αξιοπρέπεια του παιδιού και την οικογένεια. Ακόμη και αν μια διαδικασία είναι επιστημονικά και ιατρικά εφικτή, αυτό δεν δικαιολογεί τη μετατροπή της ανθρώπινης ζωής σε μέσο «θεραπείας» ή σε εργαλείο ικανοποίησης των συμφερόντων των ενηλίκων. Η νομιμοποίηση της σύλληψης ή του τερματισμού της ζωής ενός παιδιού όχι για χάρη του ίδιου του παιδιού, αλλά προς εξυπηρέτηση των συμφερόντων άλλων, αναπόφευκτα εργαλειοποιεί την ανθρώπινη ζωή. Αυτό αντιβαίνει θεμελιωδώς στη βασική αρχή του σεβασμού της ανθρώπινης αξιοπρέπειας.

Ακόμη και αν οι νόμοι του κράτους δεν απαγορεύουν την άμβλωση, αυτή δεν πρέπει και δεν μπορεί να μετατραπεί σε δικαίωμα που δημιουργεί υποχρεώσεις για τους κρατικούς θεσμούς, τους επαγγελματίες υγείας ή άλλα πρόσωπα. Η θέσπιση νομικών υποχρεώσεων συμμετοχής στην αφαίρεση ζωής ή σε άλλες διαδικασίες που καταστρέφουν την ανθρώπινη ζωή είναι ασυμβίβαστη με την ελευθερία της συνείδησης και ταυτόχρονα παραβιάζει κατάφωρα την αξιοπρέπεια κάθε ανθρώπου.

Τα άρθρα 25 και 26 του Συντάγματος της Δημοκρατίας της Λιθουανίας εγγυώνται σε όλους τους πολίτες την ελευθερία της σκέψης, της πίστεως και της συνειδήσεως και αναγνωρίζουν το δικαίωμα κάθε ανθρώπου να έχει τις πεποιθήσεις του και να τις εκφράζει ελεύθερα. Επομένως, όλοι οι πολίτες, συμπεριλαμβανομένων όλων των χριστιανών πιστών, έχουν τόσο το δικαίωμα όσο και το σημαντικό καθήκον να εκφράζονται για όλα τα ζητήματα της ζωής του κράτους και της κοινωνίας, καθώς και να διαδίδουν και να εξηγούν τη χριστιανική διδασκαλία με κάθε μέσο που προβλέπεται από τον νόμο. Αυτό ισχύει ιδιαίτερα όταν εξετάζονται ζητήματα που αφορούν την ανθρώπινη ζωή, μία από τις θεμελιώδεις αξίες την οποία καλούνται να προστατεύουν όλοι οι άνθρωποι καλής θελήσεως.

Το ηθικό καθήκον καλεί κάθε χριστιανό να εξετάσει τη συνείδησή του, η οποία είναι η φωνή του Θεού μέσα στον άνθρωπο. Καθένας από εμάς έχει υποχρεώσεις απέναντι στην κοινωνία, την υπηρετεί με τον ένα ή τον άλλο τρόπο και είναι υπεύθυνος ενώπιον του Δημιουργού της ζωής.

Αρχιεπίσκοπος Gintaras Grušas
Πρόεδρος της Συνόδου των Επισκόπων της Λιθουανίας

Επίσκοπος Mindaugas Sabutis
Επίσκοπος της Ευαγγελικής Λουθηρανικής Εκκλησίας στη Λιθουανία

Ιερομόναχος Justinus Kiviloo
Έξαρχος του Οικουμενικού Πατριάρχη στη Λιθουανία

UA

Заява очільників християнських Церков у Литві щодо захисту людського життя та гідності

Вільнюс, 7 травня 2025 року

Очільники Католицької, Лютеранської та Православної Церков у Литві нагадують, що сучасна наука, хоча й досягла небачених висот, не може приписувати собі роль творця життя. Це ще раз підтверджує, що джерелом усякого життя є Бог. Сьогодні наука не має сумнівів у тому, що людське життя виникає з моменту запліднення, коли утворюється ембріон і починає розвиватися унікальний людський організм. Кожен із нас пройшов цей етап свого життя.

Повага до життя кожної людини нерозривно пов’язана з повагою до її гідності. Це визнав і Конституційний Суд, зазначивши, що «життя і гідність є невід’ємними властивостями людини, тому їх не можна розглядати окремо. […] Людське життя і гідність, як вираження цілісності людини та її унікальної сутності, стоять вище за закон. З огляду на це людське життя і гідність мають розглядатися як особливі цінності. Призначення Конституції в такому разі полягає в забезпеченні захисту й поваги до цих цінностей. Ці вимоги передусім висуваються до самої держави» (постанова Конституційного Суду від 9 грудня 1998 року).

Тому ми з великим занепокоєнням спостерігаємо за спробами узаконити так звані «репродуктивні права», які не лише заперечували б людську гідність, але й суперечили б природним правам людини та найкращим інтересам дитини. Держава не повинна ухвалювати закони, які надають одним особам право задовольняти власні інтереси коштом природних прав і свобод інших.

Продовжуючи виявляти солідарність із людьми, які страждають через безпліддя, ми хочемо нагадати, що допомога в разі безпліддя не може виходити за межі поваги до людського життя, гідності дитини та сім’ї. Навіть якщо певна процедура є науково й медично можливою, це не виправдовує перетворення людського життя на засіб «лікування» або інструмент задоволення інтересів дорослих. Узаконення зачаття чи припинення життя дитини не заради самої дитини, а заради інтересів інших осіб неминуче перетворює людське життя на інструмент. Це докорінно суперечить основоположному принципу поваги до людської гідності.

Навіть якщо закони держави не забороняють аборт, він не повинен і не може бути перетворений на право, що покладає обов’язки на державні установи, медичних працівників чи інших осіб. Установлення юридичного обов’язку брати участь у позбавленні життя або в інших процедурах, які знищують людське життя, несумісне зі свободою совісті й водночас грубо порушує гідність кожної людини.

Статті 25 і 26 Конституції Литовської Республіки гарантують усім громадянам свободу думки, віри та совісті й визнають право людини мати власні переконання та вільно їх висловлювати. Тому всі громадяни, зокрема всі віруючі християни, мають і право, і важливий обов’язок висловлюватися з усіх питань державного та суспільного життя, а також усіма передбаченими законом способами поширювати й пояснювати християнське вчення. Особливо це стосується ситуацій, коли розглядаються питання, пов’язані з людським життям — однією з фундаментальних цінностей, яку покликані захищати всі люди доброї волі.

Моральний обов’язок закликає кожного християнина зазирнути у свою совість, яка є голосом Бога в людині. Кожен із нас має обов’язки перед суспільством, у той чи інший спосіб служить йому та несе відповідальність перед Творцем життя.

Архієпископ Гінтарас Грушас
Голова Конференції єпископів Литви

Єпископ Міндаугас Сабутіс
Єпископ Євангелічно-лютеранської церкви в Литві

Ієромонах Юстин Ківілоо
Екзарх Вселенського Патріарха в Литві

RU

Заявление глав христианских Церквей Литвы о защите человеческой жизни и достоинства

Вильнюс, 7 мая 2025 года

Главы Католической, Лютеранской и Православной Церквей в Литве напоминают, что современная наука, хотя и достигла небывалых высот, не может присваивать себе роль создателя жизни. Это ещё раз подтверждает, что источником всякой жизни является Бог. Сегодня наука не сомневается в том, что человеческая жизнь начинается с момента оплодотворения, когда образуется эмбрион и начинает развиваться уникальный человеческий организм. Каждый из нас прошёл этот этап своей жизни.

Уважение к жизни каждого человека неотделимо от уважения к его достоинству. Это признал и Конституционный суд, постановив, что «жизнь и достоинство являются неотъемлемыми свойствами человека и поэтому не могут рассматриваться отдельно. […] Человеческая жизнь и достоинство, выражающие целостность человека и его уникальную сущность, стоят выше закона. С учётом этого человеческая жизнь и достоинство должны рассматриваться как особые ценности. Назначение Конституции в таком случае состоит в обеспечении защиты и уважения этих ценностей. Данные требования предъявляются прежде всего к самому государству» (постановление Конституционного суда от 9 декабря 1998 года).

Поэтому мы с большой тревогой наблюдаем за попытками узаконить так называемые «репродуктивные права», которые не только отрицали бы человеческое достоинство, но и противоречили бы естественным правам человека и наилучшим интересам ребёнка. Государство не должно принимать законы, предоставляющие одним лицам право удовлетворять свои интересы за счёт естественных прав и свобод других.

Продолжая выражать солидарность с людьми, страдающими из-за бесплодия, мы хотим напомнить, что помощь в случае бесплодия не может выходить за пределы уважения к человеческой жизни, достоинству ребёнка и семье. Даже если определённая процедура возможна с научной и медицинской точки зрения, это не оправдывает превращения человеческой жизни в средство «лечения» или в инструмент удовлетворения интересов взрослых. Узаконение зачатия или прекращения жизни ребёнка не ради самого ребёнка, а ради интересов других лиц неизбежно превращает человеческую жизнь в инструмент. Это в корне противоречит основополагающему принципу уважения человеческого достоинства.

Даже если законы государства не запрещают аборт, он не должен и не может быть превращён в право, создающее обязанности для государственных учреждений, медицинских работников или других лиц. Установление юридической обязанности участвовать в лишении жизни или в иных процедурах, уничтожающих человеческую жизнь, несовместимо со свободой совести и одновременно грубо нарушает достоинство каждого человека.

Статьи 25 и 26 Конституции Литовской Республики гарантируют всем гражданам свободу мысли, веры и совести, а также признают право человека иметь собственные убеждения и свободно их выражать. Поэтому все граждане, в том числе все верующие христиане, имеют как право, так и важную обязанность высказываться по всем вопросам государственной и общественной жизни, а также всеми предусмотренными законом способами распространять и разъяснять христианское учение. Особенно это относится к ситуациям, когда рассматриваются вопросы, связанные с человеческой жизнью — одной из основополагающих ценностей, которую призваны защищать все люди доброй воли.

Нравственный долг призывает каждого христианина обратиться к своей совести, которая является голосом Бога в человеке. Каждый из нас имеет обязанности перед обществом, тем или иным образом служит ему и несёт ответственность перед Творцом жизни.

Архиепископ Гинтарас Грушас
Председатель Конференции епископов Литвы

Епископ Миндаугас Сабутис
Епископ Евангелическо-лютеранской церкви в Литве

Иеромонах Юстин Кивилоо
Экзарх Вселенского Патриарха в Литве

BY

Заява кіраўнікоў хрысціянскіх Цэркваў у Літве аб абароне чалавечага жыцця і годнасці

Вільня, 7 мая 2025 года

Кіраўнікі Каталіцкай, Лютэранскай і Праваслаўнай Цэркваў у Літве нагадваюць, што сучасная навука, хоць і дасягнула небывалых вышыняў, не можа прыпісваць сабе ролю стваральніка жыцця. Гэта яшчэ раз пацвярджае, што крыніцай усялякага жыцця з’яўляецца Бог. Сёння навука не сумняваецца ў тым, што чалавечае жыццё пачынаецца з моманту апладнення, калі ўтвараецца эмбрыён і пачынае развівацца ўнікальны чалавечы арганізм. Кожны з нас прайшоў гэты этап свайго жыцця.

Павага да жыцця кожнага чалавека неаддзельная ад павагі да яго годнасці. Гэта прызнаў і Канстытуцыйны суд, пастанавіўшы, што «жыццё і годнасць з’яўляюцца неад’емнымі ўласцівасцямі чалавека і таму не могуць разглядацца асобна. […] Чалавечае жыццё і годнасць, якія выяўляюць цэласнасць чалавека і яго ўнікальную сутнасць, стаяць вышэй за закон. З улікам гэтага чалавечае жыццё і годнасць павінны разглядацца як асаблівыя каштоўнасці. Прызначэнне Канстытуцыі ў такім выпадку заключаецца ў забеспячэнні абароны і павагі да гэтых каштоўнасцяў. Гэтыя патрабаванні перадусім ставяцца да самой дзяржавы» (пастанова Канстытуцыйнага суда ад 9 снежня 1998 года).

Таму мы з вялікай трывогай назіраем за спробамі ўзаконіць так званыя «рэпрадуктыўныя правы», якія не толькі адмаўлялі б чалавечую годнасць, але і супярэчылі б натуральным правам чалавека і найлепшым інтарэсам дзіцяці. Дзяржава не павінна прымаць законы, якія даюць адным асобам права задавальняць свае інтарэсы за кошт натуральных правоў і свабодаў іншых.

Працягваючы выказваць салідарнасць з людзьмі, якія пакутуюць з прычыны бясплоддзя, мы хочам нагадаць, што дапамога ў выпадку бясплоддзя не можа выходзіць за межы павагі да чалавечага жыцця, годнасці дзіцяці і сям’і. Нават калі пэўная працэдура магчымая з навуковага і медыцынскага пункту гледжання, гэта не апраўдвае ператварэння чалавечага жыцця ў сродак «лячэння» або ў інструмент задавальнення інтарэсаў дарослых. Узаконьванне зачацця або спынення жыцця дзіцяці не дзеля самога дзіцяці, а дзеля інтарэсаў іншых асобаў непазбежна ператварае чалавечае жыццё ў інструмент. Гэта прынцыпова супярэчыць асноватворнаму прынцыпу павагі да чалавечай годнасці.

Нават калі законы дзяржавы не забараняюць аборт, ён не павінен і не можа быць ператвораны ў права, якое стварае абавязкі для дзяржаўных устаноў, медыцынскіх работнікаў або іншых асобаў. Устанаўленне юрыдычнага абавязку ўдзельнічаць у пазбаўленні жыцця або ў іншых працэдурах, якія знішчаюць чалавечае жыццё, несумяшчальнае са свабодай сумлення і адначасова груба парушае годнасць кожнага чалавека.

Артыкулы 25 і 26 Канстытуцыі Літоўскай Рэспублікі гарантуюць усім грамадзянам свабоду думкі, веры і сумлення, а таксама прызнаюць права чалавека мець уласныя перакананні і свабодна іх выказваць. Таму ўсе грамадзяне, у тым ліку ўсе вернікі-хрысціяне, маюць як права, так і важны абавязак выказвацца па ўсіх пытаннях дзяржаўнага і грамадскага жыцця, а таксама ўсімі прадугледжанымі законам спосабамі распаўсюджваць і тлумачыць хрысціянскае вучэнне. Асабліва гэта датычыцца сітуацый, калі разглядаюцца пытанні, звязаныя з чалавечым жыццём — адной з асноватворных каштоўнасцяў, якую пакліканы абараняць усе людзі добрай волі.

Маральны абавязак заклікае кожнага хрысціяніна звярнуцца да свайго сумлення, якое з’яўляецца голасам Бога ў чалавеку. Кожны з нас мае абавязкі перад грамадствам, тым ці іншым чынам служыць яму і нясе адказнасць перад Стваральнікам жыцця.

Арцыбіскуп Гінтарас Грушас
Старшыня Канферэнцыі біскупаў Літвы

Біскуп Міндаўгас Сабуціс
Біскуп Евангелічна-лютэранскай царквы ў Літве

Іераманах Юстын Ківілоо
Экзарх Сусветнага Патрыярха ў Літве