LT
Lietuvos egzarcho Velykų žinia (2025)
„Besileidžiant nuo kalno, Jėzus jiems įsakė niekam nepasakoti to, ką buvo matę, kol Žmogaus Sūnus neprisikels iš numirusių“ (Mk 9, 9).
Brangūs broliai ir seserys Kristuje – mūsų egzarchato kunigai ir diakonai, visi tikintieji palaimintosios Lietuvos žmonės!
Atėjo metas, kai jau negalime tylėti apie tą šlovę, kurią Išganytojo mokiniai regėjo ant kalno Atsimainymo metu. Nebegalime tylėti, nes Kristus jau prisikėlė iš numirusių! Ir mes skelbiame šią žinią iškilmingai, su tikėjimo drąsa ir pasitikėjimu sušukdami:
„Kristus prisikėlė!“
Tylos laikas baigėsi. Dabar galioja naujas įsakymas – neieškoti Jo tarp mirusiųjų kaip paprasto žmogaus. Jis gyvas, Jis šviečia amžinojoje šviesoje, Jis nugalėjo mirtį! Mums liepta eiti – skubiai ir be baimės – skelbti visam pasauliui, kad Jėzus Kristus savo mirtimi sunaikino mirtį ir prisikėlė, nes Jis yra Dievo Sūnus, mūsų Gelbėtojas.
Kapas tuščias. Prisikėlimas tapo tikrove – mūsų tikrove. Esame viena su Prisikėlusiuoju. Švenčiame mirties bejėgiškumą, pragaro sunaikinimą ir amžinojo gyvenimo pradžią. Kaip skelbia šventasis Jonas Auksaburnis savo garsiajame Velykų pamoksle:
„Mirtie, kur tavo geluonis? Pragare, kur tavo pergalė? Kristus prisikėlė – ir tu esi parblokštas. Kristus prisikėlė – ir gyvybė viešpatauja!“
Šventasis evangelistas Jonas Teologas dar Evangelijos pradžioje kalba mums: „Pradžioje buvo Žodis, ir Žodis buvo pas Dievą, ir Žodis buvo Dievas“ (Jn 1, 1). Tas pats Žodis, per kurį visa atsirado, tapo kūnu ir gyveno tarp mūsų. Jis laisva valia troško, alko, kentėjo ir mirė. Kodėl? Nes mums reikia Dievo, kuris būtų su mumis – gimstant, gyvenant, mirštant… ir prisikeliant.
Jonas tęsia: „Jame buvo gyvybė, ir ta gyvybė buvo žmonių šviesa. Šviesa spindi tamsoje, ir tamsa jos neužgožė“ (Jn 1, 4–5). Tamsa neįveikė Jėzaus. Kristus, pasaulio Šviesa, pats išsklaidė ir sunaikino tamsą. Ir paskelbė mums savo antgamtinę tiesą.
Bet kartu šventasis Jonas įspėja: „Mes žinome, jog esame iš Dievo, o visas pasaulis yra piktojo pavergtas“ (1 Jn 5, 19). „Taip išaiškėja Dievo vaikai ir velnio vaikai: tas, kuris elgiasi neteisiai, nėra iš Dievo; taip pat tas, kuris savo brolio nemyli“ (1 Jn 3, 10).
Sunku likti abejingam pasaulio kančioms. Šiandien mūsų širdys krypsta į kenčiančiuosius, už juos meldžiamės: už Ukrainos žmones, už sąžinės kalinius Baltarusijoje, už visų tautų žmones, kurie patiria pažeminimą, kankinimus ir smurtą.
Kad mus sustiprintų kelyje, Kristus kalba:
„Aš jums tai kalbėjau, kad manyje atrastumėte ramybę. Pasaulyje jūsų priespauda laukia, bet jūs būkite drąsūs: aš nugalėjau pasaulį!“ (Jn 16, 33).
Tad supraskime: mūsų ribotumas turi ribas. Už jų prasideda Kristaus prisikėlimas. Toliau veikiame nebe mes, veikia Jis – Dievas ir Žmogus, Jėzus Kristus. Jo nukryžiuotame ir prisikėlusiame kūne glūdi dieviškosios ir žmogiškosios prigimčių vienybės slėpinys.
Apmąstydami Jo mirtį ir prisikėlimą, suvokiame: sugrįžimas į gyvenimą po mirties įmanomas tik per meilę artimui. Kristaus prisikėlimas – ir mūsų prisikėlimas kartu su Juo – neįmanomas be meilės. Nes Prisikėlimas yra ne kas kita, kaip Dievo meilės triumfas.
Tik Jėzaus paliestoje širdyje atsiveria Tėvo meilės gelmė. Tik suvokdami šį meilės slėpinį, mes gebame mylėti kitus. Jis paliko mums įsakymą: „Tai mano įsakymas, kad vienas kitą mylėtumėte, kaip aš jus mylėjau“ (Jn 15, 12).
Meilė yra gyvybė. Meilė yra prisikėlimas. Meilė nugali mirtį.
Brangieji Kristaus bičiuliai,
Prisikėlimas – tai ne tik paguodžianti viltis dėl būsimojo amžiaus. Tai mūsų pašaukimas čia ir dabar. Gyventi kaip prisikėlusieji. Skelbti gyvybę ten, kur dar yra mirtis. Nešti šviesą ten, kur dar vyrauja tamsa. Mylėti ten, kur viskas šaukia neapykanta.
Kristus tikrai prisikėlė!
Jis tikrai prisikėlė! Aleliuja!
EN
Paschal Message of the Exarch in Lithuania (2025)
“As they were coming down the mountain, Jesus ordered them to tell no one about what they had seen, until the Son of Man had risen from the dead” (Mk 9:9).
Dear brothers and sisters in Christ—priests and deacons of our Exarchate and all the faithful people of blessed Lithuania!
The time has come when we can no longer remain silent about the glory that the disciples of the Saviour witnessed on the mountain at the Transfiguration. We can no longer remain silent, for Christ has already risen from the dead! And we solemnly proclaim this message, crying out with the courage and confidence of faith:
“Christ is risen!”
The time of silence is over. A new commandment now applies: we must not seek Him among the dead as though He were merely an ordinary man. He is alive, He shines in the eternal light, He has conquered death! We have been commanded to go—urgently and without fear—and proclaim to the whole world that Jesus Christ destroyed death by His own death and rose again, for He is the Son of God, our Saviour.
The tomb is empty. The Resurrection has become a reality—our reality. We are one with the Risen Lord. We celebrate the powerlessness of death, the destruction of Hades and the beginning of eternal life. As Saint John Chrysostom proclaims in his renowned Paschal homily:
“O death, where is your sting? O Hades, where is your victory? Christ is risen—and you are overthrown. Christ is risen—and life reigns!”
At the very beginning of his Gospel, the holy Evangelist John the Theologian tells us: “In the beginning was the Word, and the Word was with God, and the Word was God” (Jn 1:1). The same Word, through whom all things came into being, became flesh and dwelt among us. Of His own free will, He thirsted, hungered, suffered and died. Why? Because we need a God who is with us—in birth, in life, in death… and in resurrection.
John continues: “In Him was life, and the life was the light of men. The light shines in the darkness, and the darkness did not overcome it” (Jn 1:4–5). The darkness did not overcome Jesus. Christ, the Light of the world, Himself dispersed and destroyed the darkness. And He revealed to us His transcendent truth.
Yet Saint John also warns us: “We know that we are of God, and the whole world lies under the power of the evil one” (1 Jn 5:19). “By this the children of God and the children of the devil are revealed: whoever does not practise righteousness is not of God, nor is the one who does not love his brother” (1 Jn 3:10).
It is difficult to remain indifferent to the suffering of the world. Today our hearts turn towards those who suffer, and we pray for them: for the people of Ukraine, for prisoners of conscience in Belarus and for people of every nation who endure humiliation, torture and violence.
To strengthen us along the way, Christ says:
“I have said these things to you so that in Me you may have peace. In the world you will have tribulation. But take courage: I have overcome the world!” (Jn 16:33).
Let us therefore understand: our limitations themselves have limits. Beyond them begins the Resurrection of Christ. It is no longer we who act, but He—God and Man, Jesus Christ. In His crucified and risen body lies the mystery of the unity of the divine and human natures.
As we contemplate His death and Resurrection, we understand that the return to life after death is possible only through love for our neighbour. The Resurrection of Christ—and our resurrection together with Him—is impossible without love. For the Resurrection is nothing other than the triumph of God’s love.
Only in a heart touched by Jesus are the depths of the Father’s love revealed. Only by understanding this mystery of love are we able to love others. He left us this commandment: “This is My commandment, that you love one another as I have loved you” (Jn 15:12).
Love is life. Love is resurrection. Love conquers death.
Dear friends of Christ,
The Resurrection is not merely a consoling hope for the age to come. It is our calling here and now: to live as those who have risen; to proclaim life where death is still present; to bring light where darkness still prevails; and to love where everything cries out with hatred.
Christ is truly risen!
He is risen indeed! Alleluia!
GR
Πασχάλιο μήνυμα του Εξάρχου στη Λιθουανία (2025)
«Καθώς κατέβαιναν από το όρος, ο Ιησούς τούς παρήγγειλε να μην πουν σε κανέναν όσα είχαν δει, παρά μόνο όταν ο Υιός του Ανθρώπου αναστηθεί από τους νεκρούς» (Μκ 9, 9).
Αγαπητοί αδελφοί και αδελφές εν Χριστώ, ιερείς και διάκονοι της Εξαρχίας μας και σύμπας ο πιστός λαός της ευλογημένης Λιθουανίας!
Ήλθε η ώρα κατά την οποία δεν μπορούμε πλέον να σιωπούμε για τη δόξα που αντίκρισαν οι μαθητές του Σωτήρος επάνω στο όρος κατά τη Μεταμόρφωση. Δεν μπορούμε πλέον να σιωπούμε, διότι ο Χριστός έχει ήδη αναστηθεί από τους νεκρούς! Διακηρύσσουμε πανηγυρικά αυτό το μήνυμα και, με την τόλμη και την πεποίθηση της πίστεως, αναφωνούμε:
«Χριστός Ανέστη!»
Ο καιρός της σιωπής τελείωσε. Τώρα ισχύει μία νέα εντολή: να μην Τον αναζητούμε μεταξύ των νεκρών σαν να ήταν ένας απλός άνθρωπος. Είναι ζωντανός, λάμπει μέσα στο αιώνιο φως, νίκησε τον θάνατο! Έχουμε λάβει την εντολή να πορευθούμε —χωρίς καθυστέρηση και χωρίς φόβο— και να κηρύξουμε σε ολόκληρο τον κόσμο ότι ο Ιησούς Χριστός με τον θάνατό Του κατέλυσε τον θάνατο και αναστήθηκε, διότι είναι ο Υιός του Θεού, ο Σωτήρας μας.
Ο τάφος είναι κενός. Η Ανάσταση έγινε πραγματικότητα — η δική μας πραγματικότητα. Είμαστε ενωμένοι με τον Αναστημένο Κύριο. Εορτάζουμε την αδυναμία του θανάτου, την καταστροφή του Άδη και την αρχή της αιώνιας ζωής. Όπως διακηρύσσει ο Άγιος Ιωάννης ο Χρυσόστομος στον περίφημο Κατηχητικό Λόγο του για το Πάσχα:
«Θάνατε, πού είναι το κέντρο σου; Άδη, πού είναι η νίκη σου; Ανέστη ο Χριστός και εσύ καταβλήθηκες. Ανέστη ο Χριστός και η ζωή πολιτεύεται!»
Ο Άγιος Ευαγγελιστής Ιωάννης ο Θεολόγος, ήδη από την αρχή του Ευαγγελίου του, μας λέγει: «Εν αρχή ην ο Λόγος, και ο Λόγος ην προς τον Θεόν, και Θεός ην ο Λόγος» (Ιω 1, 1). Ο ίδιος Λόγος, διά του οποίου δημιουργήθηκαν τα πάντα, έγινε σάρκα και κατοίκησε ανάμεσά μας. Με τη θέλησή Του δίψασε, πείνασε, υπέφερε και πέθανε. Γιατί; Επειδή χρειαζόμαστε έναν Θεό που να είναι μαζί μας — στη γέννηση, στη ζωή, στον θάνατο… και στην ανάσταση.
Ο Ιωάννης συνεχίζει: «Εν αυτώ ζωή ην, και η ζωή ην το φως των ανθρώπων· και το φως εν τη σκοτία φαίνει, και η σκοτία αυτό ου κατέλαβεν» (Ιω 1, 4–5). Το σκοτάδι δεν νίκησε τον Ιησού. Ο Χριστός, το Φως του κόσμου, διέλυσε και κατέστρεψε ο ίδιος το σκοτάδι. Και μας αποκάλυψε την υπερφυσική αλήθεια Του.
Συγχρόνως, όμως, ο Άγιος Ιωάννης μάς προειδοποιεί: «Οίδαμεν ότι εκ του Θεού εσμέν, και ο κόσμος όλος εν τω πονηρώ κείται» (Α΄ Ιω 5, 19). «Εν τούτω φανερά εστι τα τέκνα του Θεού και τα τέκνα του διαβόλου· πας ο μη ποιών δικαιοσύνην ουκ έστιν εκ του Θεού, και ο μη αγαπών τον αδελφόν αυτού» (Α΄ Ιω 3, 10).
Είναι δύσκολο να παραμένουμε αδιάφοροι απέναντι στα δεινά του κόσμου. Σήμερα οι καρδιές μας στρέφονται προς όσους υποφέρουν και προσευχόμαστε γι’ αυτούς: για τον λαό της Ουκρανίας, για τους κρατουμένους συνειδήσεως στη Λευκορωσία και για τους ανθρώπους κάθε έθνους που υφίστανται ταπείνωση, βασανιστήρια και βία.
Για να μας ενισχύσει στην πορεία μας, ο Χριστός λέγει:
«Ταύτα λελάληκα υμίν ίνα εν εμοί ειρήνην έχητε. Εν τω κόσμω θλίψιν έξετε· αλλά θαρσείτε, εγώ νενίκηκα τον κόσμον» (Ιω 16, 33).
Ας κατανοήσουμε, λοιπόν, ότι ακόμη και οι περιορισμοί μας έχουν όρια. Πέρα από αυτά αρχίζει η Ανάσταση του Χριστού. Δεν ενεργούμε πλέον εμείς, αλλά Εκείνος — ο Θεάνθρωπος Ιησούς Χριστός. Στο σταυρωμένο και αναστημένο σώμα Του βρίσκεται το μυστήριο της ενώσεως της θείας και της ανθρώπινης φύσεως.
Αναλογιζόμενοι τον θάνατο και την Ανάστασή Του, κατανοούμε ότι η επιστροφή στη ζωή μετά τον θάνατο είναι δυνατή μόνο διά της αγάπης προς τον πλησίον. Η Ανάσταση του Χριστού —και η δική μας ανάσταση μαζί Του— είναι αδύνατη χωρίς την αγάπη. Διότι η Ανάσταση δεν είναι τίποτε άλλο παρά ο θρίαμβος της αγάπης του Θεού.
Μόνο μέσα στην καρδιά που έχει αγγίξει ο Ιησούς αποκαλύπτεται το βάθος της αγάπης του Πατέρα. Μόνο όταν κατανοούμε αυτό το μυστήριο της αγάπης μπορούμε να αγαπήσουμε τους άλλους. Μας άφησε την εντολή: «Αύτη εστίν η εντολή η εμή, ίνα αγαπάτε αλλήλους καθώς ηγάπησα υμάς» (Ιω 15, 12).
Η αγάπη είναι ζωή. Η αγάπη είναι ανάσταση. Η αγάπη νικά τον θάνατο.
Αγαπητοί φίλοι του Χριστού,
Η Ανάσταση δεν είναι μόνο μία παρηγορητική ελπίδα για τον μέλλοντα αιώνα. Είναι η κλήση μας εδώ και τώρα: να ζούμε ως αναστημένοι, να κηρύσσουμε τη ζωή εκεί όπου εξακολουθεί να υπάρχει ο θάνατος, να μεταφέρουμε το φως εκεί όπου επικρατεί ακόμη το σκοτάδι και να αγαπούμε εκεί όπου τα πάντα κραυγάζουν από μίσος.
Χριστός αληθώς Ανέστη!
Αληθώς Ανέστη! Αλληλούια!
UA
Пасхальне послання Екзарха в Литві (2025)
«Коли сходили вони з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, аж поки Син Людський не воскресне з мертвих» (Мк 9:9).
Дорогі брати і сестри у Христі — священники й диякони нашого Екзархату та всі вірні люди благословенної Литви!
Настав час, коли ми більше не можемо мовчати про ту славу, яку учні Спасителя побачили на горі під час Преображення. Ми більше не можемо мовчати, адже Христос уже воскрес із мертвих! І ми урочисто проголошуємо цю звістку, з відвагою та впевненістю віри вигукуючи:
«Христос воскрес!»
Час мовчання скінчився. Тепер діє нова заповідь: не шукати Його серед мертвих, наче звичайну людину. Він живий, Він сяє у вічному світлі, Він переміг смерть! Нам заповідано йти — невідкладно й без страху — та сповіщати всьому світові, що Ісус Христос Своєю смертю знищив смерть і воскрес, бо Він є Син Божий, наш Спаситель.
Гріб порожній. Воскресіння стало реальністю — нашою реальністю. Ми єдині з Воскреслим. Ми святкуємо безсилля смерті, знищення пекла та початок вічного життя. Як проголошує святий Іоан Золотоустий у своєму славетному Пасхальному огласительному слові:
«Смерте, де твоє жало? Пекло, де твоя перемога? Воскрес Христос — і ти повалене. Воскрес Христос — і життя торжествує!»
Святий євангелист Іоан Богослов уже на початку Євангелія говорить нам: «На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог» (Ін 1:1). Те саме Слово, через Яке все постало, стало тілом і оселилося між нами. Зі Своєї волі Він відчував спрагу й голод, страждав і помер. Чому? Тому що нам потрібен Бог, Який був би з нами — у народженні, житті, смерті… й воскресінні.
Іоан продовжує: «У Ньому було життя, і життя було світлом людей. І світло у темряві світить, і темрява не огорнула його» (Ін 1:4–5). Темрява не здолала Ісуса. Христос, Світло світу, Сам розсіяв і знищив темряву. І відкрив нам Свою надприродну істину.
Водночас святий Іоан застерігає: «Ми знаємо, що ми від Бога, а весь світ лежить у злі» (1 Ін 5:19). «Так пізнаються діти Божі й діти диявола: кожен, хто не чинить праведності, не є від Бога, так само й той, хто не любить брата свого» (1 Ін 3:10).
Важко залишатися байдужими до страждань світу. Сьогодні наші серця звернені до тих, хто страждає, і ми молимося за них: за народ України, за в’язнів сумління в Білорусі та за людей усіх народів, які зазнають приниження, катувань і насильства.
Щоб зміцнити нас на цьому шляху, Христос говорить:
«Це Я сказав вам, щоб у Мені ви мали мир. У світі матимете скорботу, але будьте відважні: Я переміг світ!» (Ін 16:33).
Тож зрозуміймо: навіть наша обмеженість має свої межі. За ними починається Воскресіння Христове. Далі діємо вже не ми — діє Він, Бог і Людина, Ісус Христос. У Його розп’ятому й воскреслому тілі міститься таїнство єдності божественної та людської природ.
Роздумуючи над Його смертю і Воскресінням, ми усвідомлюємо: повернення до життя після смерті можливе лише через любов до ближнього. Воскресіння Христове — і наше воскресіння разом із Ним — неможливе без любові. Адже Воскресіння є не чим іншим, як тріумфом Божої любові.
Лише в серці, якого торкнувся Ісус, відкривається глибина любові Отця. Лише усвідомивши це таїнство любові, ми стаємо здатними любити інших. Він залишив нам заповідь: «Це заповідь Моя, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас» (Ін 15:12).
Любов — це життя. Любов — це воскресіння. Любов перемагає смерть.
Дорогі друзі Христові,
Воскресіння — це не лише втішна надія на майбутній вік. Це наше покликання тут і тепер: жити як воскреслі; проголошувати життя там, де ще панує смерть; нести світло туди, де ще перебуває темрява; любити там, де все волає ненавистю.
Христос воістину воскрес!
Воістину воскрес! Алилуя!
RU
Пасхальное послание Экзарха в Литве (2025)
«Когда же сходили они с горы, Он повелел им никому не рассказывать о том, что видели, доколе Сын Человеческий не воскреснет из мёртвых» (Мк 9:9).
Дорогие братья и сёстры во Христе — священники и диаконы нашего Экзархата и весь верующий народ благословенной Литвы!
Настало время, когда мы больше не можем молчать о той славе, которую ученики Спасителя узрели на горе во время Преображения. Мы больше не можем молчать, ибо Христос уже воскрес из мёртвых! И мы торжественно возвещаем эту весть, с дерзновением и уверенностью веры восклицая:
«Христос воскресе!»
Время молчания завершилось. Теперь действует новая заповедь: не искать Его среди мёртвых, словно простого человека. Он жив, Он сияет в вечном свете, Он победил смерть! Нам заповедано идти — без промедления и без страха — и возвещать всему миру, что Иисус Христос Своей смертью уничтожил смерть и воскрес, ибо Он есть Сын Божий, наш Спаситель.
Гроб пуст. Воскресение стало реальностью — нашей реальностью. Мы едины с Воскресшим. Мы празднуем бессилие смерти, разрушение ада и начало вечной жизни. Как провозглашает святитель Иоанн Златоуст в своём знаменитом Пасхальном огласительном слове:
«Смерть, где твоё жало? Ад, где твоя победа? Воскрес Христос — и ты низвержен. Воскрес Христос — и жизнь торжествует!»
Святой евангелист Иоанн Богослов уже в начале Евангелия говорит нам: «В начале было Слово, и Слово было у Бога, и Слово было Бог» (Ин 1:1). То же Слово, через Которое всё начало быть, стало плотью и обитало среди нас. По Своей воле Он испытывал жажду и голод, страдал и умер. Почему? Потому что нам нужен Бог, Который был бы с нами — в рождении, в жизни, в смерти… и в воскресении.
Иоанн продолжает: «В Нём была жизнь, и жизнь была свет человеков. И свет во тьме светит, и тьма не объяла его» (Ин 1:4–5). Тьма не одолела Иисуса. Христос, Свет мира, Сам рассеял и уничтожил тьму. И открыл нам Свою сверхъестественную истину.
Вместе с тем святой Иоанн предупреждает: «Мы знаем, что мы от Бога и что весь мир лежит во зле» (1 Ин 5:19). «Дети Божии и дети диавола узнаются так: всякий, не делающий правды, не есть от Бога, равно и не любящий брата своего» (1 Ин 3:10).
Трудно оставаться равнодушными к страданиям мира. Сегодня наши сердца обращены к страждущим, и мы молимся о них: о народе Украины, об узниках совести в Беларуси и о людях всех народов, подвергающихся унижениям, пыткам и насилию.
Чтобы укрепить нас на пути, Христос говорит:
«Сие сказал Я вам, чтобы вы имели во Мне мир. В мире будете иметь скорбь; но мужайтесь: Я победил мир!» (Ин 16:33).
Итак, поймём: даже наша ограниченность имеет свои пределы. За ними начинается Воскресение Христово. Далее действуем уже не мы — действует Он, Бог и Человек, Иисус Христос. В Его распятом и воскресшем теле заключена тайна единства божественной и человеческой природ.
Размышляя о Его смерти и Воскресении, мы осознаём: возвращение к жизни после смерти возможно только через любовь к ближнему. Воскресение Христово — и наше воскресение вместе с Ним — невозможно без любви. Ибо Воскресение есть не что иное, как торжество Божией любви.
Только в сердце, которого коснулся Иисус, открывается глубина любви Отца. Только постигая эту тайну любви, мы обретаем способность любить других. Он оставил нам заповедь: «Сия есть заповедь Моя, да любите друг друга, как Я возлюбил вас» (Ин 15:12).
Любовь — это жизнь. Любовь — это воскресение. Любовь побеждает смерть.
Дорогие друзья Христовы,
Воскресение — это не только утешительная надежда на будущий век. Это наше призвание здесь и сейчас: жить как воскресшие; возвещать жизнь там, где ещё присутствует смерть; нести свет туда, где ещё царит тьма; любить там, где всё взывает к ненависти.
Христос воистину воскресе!
Воистину воскресе! Аллилуия!
BY
Велікоднае пасланне Экзарха ў Літве (2025)
«Калі яны сыходзілі з гары, Ісус загадаў ім нікому не расказваць пра тое, што бачылі, пакуль Сын Чалавечы не ўваскрэсне з мёртвых» (Мк 9, 9).
Дарагія браты і сёстры ў Хрысце — святары і дыяканы нашага Экзархату і ўвесь верны народ благаслаўлёнай Літвы!
Настаў час, калі мы больш не можам маўчаць пра тую славу, якую вучні Збаўцы ўбачылі на гары падчас Перамянення. Мы больш не можам маўчаць, бо Хрыстос ужо ўваскрэс з мёртвых! І мы ўрачыста абвяшчаем гэтую вестку, з адвагай і ўпэўненасцю веры ўсклікаючы:
«Хрыстос уваскрэс!»
Час маўчання скончыўся. Цяпер дзейнічае новая запаведзь: не шукаць Яго сярод мёртвых, нібы звычайнага чалавека. Ён жывы, Ён ззяе ў вечным святле, Ён перамог смерць! Нам загадана ісці — неадкладна і без страху — і абвяшчаць усяму свету, што Ісус Хрыстос Сваёй смерцю знішчыў смерць і ўваскрэс, бо Ён ёсць Сын Божы, наш Збаўца.
Магіла пустая. Уваскрасенне стала рэальнасцю — нашай рэальнасцю. Мы адзіныя з Уваскрэслым. Мы святкуем бяссілле смерці, разбурэнне пекла і пачатак вечнага жыцця. Як абвяшчае святы Іаан Залатавуст у сваім славутым Велікодным слове:
«Смерць, дзе тваё джала? Пекла, дзе твая перамога? Уваскрэс Хрыстос — і ты зрынутае. Уваскрэс Хрыстос — і жыццё пануе!»
Святы евангеліст Іаан Багаслоў ужо на пачатку Евангелля кажа нам: «На пачатку было Слова, і Слова было ў Бога, і Слова было Бог» (Ян 1, 1). Тое самае Слова, праз Якое ўсё паўстала, стала целам і пасялілася сярод нас. Са Сваёй волі Ён адчуваў смагу і голад, пакутаваў і памёр. Чаму? Таму што нам патрэбны Бог, Які быў бы з намі — у нараджэнні, у жыцці, у смерці… і ва ўваскрасенні.
Іаан працягвае: «У Ім было жыццё, і жыццё было святлом людзей. І святло свеціць у цемры, і цемра не агарнула яго» (Ян 1, 4–5). Цемра не перамагла Ісуса. Хрыстос, Святло свету, Сам рассеяў і знішчыў цемру. І адкрыў нам Сваю звышпрыродную праўду.
Адначасова святы Іаан папярэджвае: «Мы ведаем, што мы ад Бога, а ўвесь свет ляжыць у зле» (1 Ян 5, 19). «Так пазнаюцца дзеці Божыя і дзеці д’ябла: кожны, хто не чыніць справядлівасці, не ёсць ад Бога, гэтаксама і той, хто не любіць брата свайго» (1 Ян 3, 10).
Цяжка заставацца абыякавымі да пакутаў свету. Сёння нашы сэрцы звернутыя да тых, хто пакутуе, і мы молімся за іх: за народ Украіны, за вязняў сумлення ў Беларусі і за людзей усіх народаў, якія церпяць прыніжэнне, катаванні і гвалт.
Каб умацаваць нас на шляху, Хрыстос кажа:
«Гэта сказаў Я вам, каб вы мелі ўва Мне мір. У свеце будзеце мець уціск; але будзьце адважныя: Я перамог свет!» (Ян 16, 33).
Дык зразумеем: нават наша абмежаванасць мае свае межы. За імі пачынаецца Уваскрасенне Хрыстова. Далей дзейнічаем ужо не мы — дзейнічае Ён, Бог і Чалавек, Ісус Хрыстос. У Яго ўкрыжаваным і ўваскрэслым целе заключана таямніца адзінства боскай і чалавечай прырод.
Разважаючы пра Яго смерць і Уваскрасенне, мы ўсведамляем: вяртанне да жыцця пасля смерці магчымае толькі праз любоў да бліжняга. Уваскрасенне Хрыстова — і наша ўваскрасенне разам з Ім — немагчымае без любові. Бо Уваскрасенне ёсць не што іншае, як трыумф Божай любові.
Толькі ў сэрцы, якога дакрануўся Ісус, адкрываецца глыбіня любові Айца. Толькі спасцігаючы гэтую таямніцу любові, мы становімся здольнымі любіць іншых. Ён пакінуў нам запаведзь: «Вось запаведзь Мая: каб вы любілі адзін аднаго, як Я палюбіў вас» (Ян 15, 12).
Любоў — гэта жыццё. Любоў — гэта ўваскрасенне. Любоў перамагае смерць.
Дарагія сябры Хрыстовы,
Уваскрасенне — гэта не толькі суцяшальная надзея на будучы век. Гэта наша пакліканне тут і цяпер: жыць як уваскрэслым; абвяшчаць жыццё там, дзе яшчэ прысутнічае смерць; несці святло туды, дзе яшчэ пануе цемра; любіць там, дзе ўсё крычыць нянавісцю.
Хрыстос сапраўды ўваскрэс!
Сапраўды ўваскрэс! Алілуя!